Що таке булінг у школі і як його зупинити

Кожен третій український школяр потерпав від булінгу, який можна було зупинити на самому початку

Проблема насильства у школах стара, як світ, але саме поняття "булінг" до загального вжитку українців увійшло нещодавно. Жорстокі побиття та цькування серед школярів, які час від часу потрапляють у мережу, все частіше змушують громадськість говорити про підліткову жорстокість. Про те, що таке булінг, хто в ньому винен та що слід робити в такій ситуації розповів доцент кафедри соціології та психології Харківського національного університету Внутрішніх справ Володимир Філоненко.

Як гостро стоїть проблема булінгу в українських школах? Яким є масштаб цієї проблеми?

– Раніше таке поняття, як булінг, було відсутнє. І всі правопорушення, що стосувалися цього питання, інтерпретувалися як "дрібне хуліганство" чи ще щось подібне. Все залежало від віку самого булера, винуватця якихось насильницьких дій та висловлювань, що були направлені у бік іншої особи. Зараз це все трактується як "булінг". Різні джерела мають власні визначення цього поняття, але переважна більшість дослідників схиляється до думки норвезького вченого Дана Ольвеуса. Він надав таке визначення: "Булінг – це ситуація, в якій учень неодноразово піддається негативним діям з боку одного чи кількох інших учнів".

Кожен третій школяр в Україні колись зазнав булінгу. Згідно даним ЮНІСЕФ, 10% дітей регулярно потерпають від принижень і насмішок – наприклад, один раз на тиждень чи частіше. І коли ми говоримо про булінг, ми маємо розуміти, що це неодноразові конфліктні ситуації.

Більше половини українських школярів частково потерпали від певних знущань із боку своїх однокласників, 26% батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу. Це коли є явні зовнішні прояви в поведінці дитини: вона стає замкненою, відособленою, може поводити себе незвично. Наприклад, якщо дитина була веселою, життєрадісною, із задоволенням проводила вільний час зі своїми однолітками, але раптом, без поважних причин, вона тижнями сидить вдома, їй нікуди не хочеться йти. Саме на такі різкі зміни в поведінці як раз і реагували батьки.

Також разом із поняттям "булінг" можна згадати таке поняття, як "мобінг". Це утиски з боку товаришів по службі когось зі своїх колег. Як школярі утискають свого однокласника, так і колеги по роботі утискають свого співробітника. Але, певне, булінг є початковою стадією, яка в подальшому може вилитися і в мобінг. Тому говорити, що такого не існує, не можна. Це явище дуже розповсюджене, але часто замовчується. Бо це, здається, незручна ситуація. Хтось мовчить тому, що сам не хоче бути на місці людини, яку утискають. А хтось, як активний булер, навіть не придає цьому значення. Адже спочатку цькують одного, а потім переключаються на іншого. І ті, хто цим займається - від звичайних насмішок до агресивних дій, - не надають цьому значення, бо вважають, що самі не потраплять в таку ситуацію.

Чому виникає булінг? Хто в цьому винен в першу чергу та хто має відповідати за цю проблему?

– Булінг серед підлітків частіше за все виникає через нереалізованість бажань. Адже підлітковий вік важкий, а категорія підлітків вважається найбільш схильною до агресії. Бо сила вже є, тіло розвивається, а соціальні норми ще не прищеплені. Тому підлітки частіше, ніж люди іншого віку, схильні до вчинення агресивних дій та цькування. Частіше за все булінг виникає через те, що його ініціатори не отримують достатньої уваги та любові, хорошого ставлення у своїх сім'ях. Часом вони можуть виміщати на інших те зло та несправедливість, які вони отримують у родині. Також причиною можуть бути нереалізовані лідерські якості підлітка, бо йому необхідно кимось керувати, бути в центрі уваги, вести за собою інших. Але можна говорити, що головними винуватцями при виникненні булінгу є дорослі. Оскільки вчасно не розгледіли задатки дитини, яку можна було просто залучити до суспільного життя класу або школи, щоб вона себе могла реалізувати в позитивному руслі. Бо якщо такого не буде, дитина у будь-якому випадку себе проявить, але вже в негативному плані.

Звичайно, що тут будуть винні дорослі. Десь вчитель недопрацював, десь – шкільний психолог. Якщо б вони виконували свої обов'язки належним чином та були уважними до своїх учнів, то помітили б, що в когось, наприклад, з'явився забій на обличчі. Або під час відповіді учня, який потерпає від цькування однокласників, виникає шум, його відповіді коментують – це буде робитися ініціаторами цькування, бо вони кожного разу намагатимуться показати свою удаль та домінування над іншими.

Відповідати мають усі посадові особи в школі. Це класний викладач, інші вчителі. Це комплексна робота всього педагогічного складу. Психолог також має свої обов'язки. Є певні нормативи стосовно того, наскільки часто він повинен спілкуватися з учнями. Батьки... Будуть винні батьки того, хто є ініціатором булінгу, адже вчасно не зреагували на певні заборонені дії своєї дитини по відношенню до інших. Особливо якщо були сигнали з боку педагогів чи інших батьків з приводу незадовільної поведінки. І батьки дитини, яку ображають також винні. Якщо дитина відкрито висловлює в родинному колі власну точку зору, до неї прислухаються і намагаються бути уважними до її слів, то вона розуміє, що має якусь значимість для дорослих. Але це важко реалізувати в сучасному світі, бо чимало батьків багато часу працюють, намагаючись забезпечити родину матеріально. Тому дуже часто обділені увагою дорослих діти належать самі собі.

Розкажіть, будь-ласка, про той вплив, який чинить булінг на всіх учасників процесу – і на жертв, і на агресорів, і на спостерігачів?

– Почнемо з агресорів. Зазвичай це підлітки, яких вчасно не зупинили. І це дуже погано може відобразитися на їхньому майбутньому. До 24 років чимало булерів перетворюються в засуджених за насильницькі дії, за злочини, які пов'язані з порушенням прав та свобод інших громадян. Якщо агресорів вчасно не зупинити, то вони відчувають свою безкарність. Побачивши, що на їхні дії заплющують очі викладачі, батьки та однолітки, вони з часом приходять до того, що здійснюють злочини, за які будуть нести більш суворе покарання. Якщо в дитинстві батьки несуть адміністративну відповідальність, то при досягненні більш дорослого віку вони самі нестимуть кримінальну відповідальність. Такі підлітки також будуть страждати через небажання зупинити їх з боку викладачів чи батьків. Знову ж таки, дорослі мають дотримуватися більш активної позиції.

У дітей, яких цькують, можуть виникати психічні розлади, у них з'являються проблеми в спілкуванні, у створенні власної родини. Внаслідок постійних утисків та насмішок дитина не знає справжньої ціни власним здібностям, вона не вміє в повному обсязі проявити свої сильні сторони, вона надто сором'язлива, боїться висловлювати власну точку зору чи проявити себе в якійсь справі. Це може призводити навіть до виникнення хвороб. Відомі випадки, коли у хлопців від стресу та безсилля починалися проблеми з серцем. У дівчат-підлітків образи на їхню адресу можуть призводити до анорексії та булімії, можливі порушення сну та поява психосоматичних розладів.

Зі спостерігачами все трохи простіше. Є діти, які нетерпимі до булінгу, але за рахунок замовчування цих ситуацій у них також можуть виникати якісь психічні проблеми. Вони переживають внутрішню боротьбу – хочуть добре поступити, але не можуть відкрито висловитися проти дій агресора. І чимало хто з них не розуміє, що в будь-який момент з їхньої мовчазної згоди людина, яку утискають, може змінитися. І з певного моменту вони також можуть стати жертвою булінгу.

У новинах час від часу можна побачити випуски про жорстокі побиття та знущання серед підлітків. Чому проблема часом заходить настільки далеко? Чому від простих капостей діти переходять до злочинів?

– Є гарне прислів'я: довга дорога починається з першого кроку. Це справедливо і по відношенню до агресивних вчинків. Усе через те, що колись найменші посягання на права та свободи іншої дитини не були зупинені, дії булерів починають носити все більш жорстокий характер, що призводить до важких наслідків. Відчуваючи безкарність, пасивність та байдужість з боку дорослих, педагогів, психологів, батьків, діти з кожним разом починають все сильніше та вигадливіше показувати свою удаль та зверхність.

Це можуть бути утиски на основі національних рис, фізичних недоліків, інтелектуальних здібностей. Наприклад, дитину з вадами зору назвали "очкариком". Вона стерпіла та не дала відсіч, та однокласники це стерпіли і не зробили кривдникові зауваження. І з часом все перейшло від слів до діла. Від образ до штовхання, від штовхання до копання, псування особистого майна. Але в деякий момент жертві це набридає, вона дає різку відсіч булерам. І в цей момент в агресора можуть виникати бажання вдарити, розчавити. Адже булер губить свій "авторитет" серед інших однокласників. Тому в цій ситуації дуже важлива роль дорослих: батьків, педагогічного колективу. Якщо до цього моменту вони заплющують очі на цю ситуацію чи роблять вигляд, що нібито нічого не помітили, то ініціатор булінгу, відчувши свою безкарність, починає проявляти себе все жорстокіше.

Що потрібно робити, щоб вирішити цю проблему?

– Передусім потрібно добре ставитися до свого гордого звання батька, педагога, вчителя, психолога. Адже психологи та педагоги мають бути чуйними до своїх вихованців. Також дуже багато залежить від того, як виховуються діти в родині. Адже найкращий метод виховання – це особистий приклад. Якщо дитина в своїй родині не буде бачити взаємної поваги, участі в своєму житті, можливо, буде відчувати агресію, насмішки, то вона відповідним чином буде ставитися до оточуючих.

Також у випадку булінгу серед підлітків дуже активну участь має взяти педагогічний колектив. Це можуть бути розмови як з самим ініціатором щодо неприпустимості таких дій, це можуть бути розмови зі школярем, який постраждав, це можуть бути розмови і з батьками булера, і з батьками підлітка, до якого застосовувалися ці агресивні дії. Тут також важливо було би поговорити з усім класом. Щоб підлітки замислювався над тим, що розповісти педагогу про агресивні дії в бік одного з учнів не є чимось ганебним чи образливим. Бо це спільна справа і цього не варто соромитися. Разом із тим потрібно забезпечити безпеку учням класу. Адже невідомо, до яких дій після втрати авторитету може вдатися ініціатор-агресор. Також потрібно дізнатися всі подробиці тієї ситуації, що склалася. І якщо правильно побудувати лінію поведінки з агресором, то можна розбити його прагнення з когось знущатися. А краще, щоб він взагалі публічно вибачився перед своїм однокласником. Тоді весь той "авторитет", ореол заводили, безшабашного хлопця чи дівчини просто зникне.

Найкращим способом профілактики є створення кодексу правил поведінки в навчальному закладі. Обов'язковою умовою всіх профілактичних заходів щодо булінгу є співпраця та налагодження взаємин між шкільною адміністрацією, педагогами, шкільним психологом та батьками учнів, які стали учасниками булінгу або які знаходяться в групі ризику.

Головне, діти повинні знати, куди вони можуть звернутися за допомогою. Телефон національної дитячої гарячої лінії (0 800 500 225) повинен бути розміщений у доступних місцях, а діти мають розуміти як цим користуватися.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Харків

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook