Робота, пільги та реабілітація: Із якими проблемами стикаються харківські ветерани

На шостому році війни досі не створене законодавство, яке б дозволяло ветеранам російсько-української війни не відчувати себе покинутими напризволяще

Робота, пільги та реабілітація: Із якими…

Рамаз Гаврилов проходив службу в зоні АТО в складі 92-ї ОМБр імені Івана Сірка. У 2016 році демобілізувався та почав займатися громадською діяльністю, очоливши ГО "Ветерани АТО та патріоти" Шевченківського району Харкова. За його словами, серед труднощів, з якими зараз стикаються демобілізовані бійці, – це працевлаштування. На сьогоднішній день воно істотно залежить від волі місцевої влади, яка могла б посприяти тому, щоб комунальні підприємства та приватні фірми наповнювалися новими кадрами. Необхідні фахівці серед ветеранських організацій присутні – є чимало інженерів, медиків, вчителів. Однак багато людей досі не можуть знайти собі гідно оплачувану роботу.

 

"Якщо б на цьому рівні ми отримали це замовлення від комунальних підприємств, від приватного сектору, ми би, звісно, отримали цю роботу, – розповів Гаврилов. – Отримали можливість не існувати, а жити в нормальному суспільстві. І це би попередило проблему. Є гіркий досвід, коли наші ветерани беруть участь в рейдерських захопленнях. Яким нікуди було подітися. І вони пішли так заробляти гроші".

 

Ще однією проблемою для військових є процедура отримання пільг. Як розповів офіцер обласного військового комісаріату Дмитро Гандзюк, права бійців регулює Закон України "Про захист ветеранів" та Закон "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Однак на сьогоднішній день у чинному законодавстві залишаються певні проблеми процедурного характеру, процес отримання пільг ускладнений, є певна неузгодженість законодавства. Це призводить до того, що отримати пільги буває не так просто.

 

"Є таке поняття, як політична воля, – розповів Гандзюк. – Має працювати закон. Людина зробила для держави певну користь. І держава має тепер подбати про цю людину. І це має бути максимально спрощено. У людини не має бути клопоту з отриманням пільг. На мій погляд, щоб спростити це все, потрібна процедура монетизації пільг. А також зменшена складність їх отримання".

 

За його словами, до механізму монетизації слід поставитися серйозно. Зокрема, до даного процесу мають долучитися не тільки учасники АТО та ООС, а й афганці, чорнобильці, родини загиблих. Гандзюк перекований, що держава має як слід  подбати про своїх ветеранів. "Якщо ми робимо це все для людей, то потрібно спрощувати, – вважає Гандзюк. – Тому монетизація, вона, звичайно, всіх не задовольнить. Хтось частіше їздить, хтось менше. Але це зменшить саму процедурну технологію. Людина отримує кошти на задоволення певних соціальних гарантій, які прописані в законі. І тому, на мій погляд, це вирішить багато питань, зніме ті самі судові навантаження. Також це зменшує корупцію. Людина отримала кошти і вона ними розпоряджається".

 

Не все також гладко з пільговим проїздом в громадському транспорті. Час від часу зринають новини, коли перевізники відмовляються брати до себе бійців. Ця проблема, до речі, не нова – до війни на неї скаржились пенсіонери. За словами Гандзюка, покращити ситуацію може виплата компенсації перевізнику. Наприклад, військовий отримає картку з певною сумою грошей, якою згодом і буде розплачуватися за проїзд. Це також дозволить бійцям не залежати від особистих симпатій перевізника. Адже водії, які симпатизують військовим, знаходять можливість їх підвести. Інші ж шукають причини для відмови.

 

Проблеми є і з отриманням земельних ділянок, додає Гаврилов. За його словами, в Харкові, на відміну від області, земля чомусь не виділяється. Причому наразі є чудові приклади таких міст, як Львів та Тернопіль, де на рівні міських адміністрацій були розроблені відповідні програми. Також ветеранам не вистачає доступних кредитів по мінімальним відсоткам. Як зазначає Гаврилов, ця можливість дасть ветеранам організувати свій бізнес, надавати робочі місця, сплачувати податки. Також складна зараз ситуація з реабілітацією. Звісно, під час демобілізації військові приходять до соціальних служб, які направляють їх на психологічну реабілітацію. Проте цього наразі замало.

 

"Ця психологічна реабілітація одноразова, – пояснив Гаврилов. – А комусь її може не вистачити. Чимало побратимів пройшли через такі дикі моменти на війні, що вони роками повинні отримувати цю реабілітацію. Можливо, три роки, п'ять. А комусь, можливо, сім… Реабілітація – це один із найважливіших моментів. Адже психіка розхитується. Хтось приходить і не бачить себе в цивільному житті. Від цього починаються розлади, від цього якісь тяжкі думки виникають у людей, родини розвалюються. Це дуже важливо".

 

Він переконаний, що на сьогодні вже давно є необхідність побудувати за державний кошт реабілітаційний центр, який би працював круглий рік. І де б військові могли отримати дієву та ефективну допомогу. І, нарешті, ветерани, які пройшли через війну, не повинні відчувати себе непотрібними та кинутими напризволяще.

 

"Сьогодні ми по Україні чуємо та бачимо по телебаченню, в новинах читаємо, що дуже багато відбувається зривів, – зазначає Гаврилов. – Наші ветерані закінчують життя самогубством. Це дуже серйозно. Потрібно щось з цим робити. А чому? Тому що він прийшов з війни і нікому не потрібен. Він не потрібен взагалі, в жодних аспектах. Його, по суті, кинули. Є активні хлопці, але їх небагато. Не всі можуть бути активними. Комусь потрібно допомагати. Для цього створюються громадські організації. Вони самоорганізуються і доносять до різних комунальних підприємств, доносять до депутатів – народних, міських, обласних – що от ми є, дайте нам можливість. Дайте нам роботу. Дайте нам те, на що ми заслуговуємо. Ні більше, ні менше. Ми нічого не вимагаємо. Не просимо та не хочемо принижуватися. Просто дуже хочеться, щоб нас почули".

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Харків

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"