Про що людина думає на Евересті: Як харків'янин підкорив найвищу вершину світу

Мрія кожного альпініста

За плечима харків'янина Валентина Сипавіна чимало походів. За майже 17 років занять альпінізмом спортсмену підкорилися вершини Кавказу, Африки, Альп та навіть Південної Америки, але найбільш знаковою вершиною і першим восьмитисячником у кар'єрі Сипавіна стала гора Еверест.

"Найвища вершина світу – це мрія кожного альпініста. Це моя мрія з дитинства. Подія для мене знакова, культова! Перед експедицією на Еверест я був в експедиції Південною Америкою, тому був достатньо акліматизований і спеціально не готувався", - розпів Сипавін.

Спортсмен зізнається – пропозиція експедиції до Непалу він отримав майже випадково, але проґавити можливість втілили шкільну мрію не міг. Тому, тільки-но повернувшись з Південної Америки, почав пакувати рюкзаки в Гімалаї.

"Я про Еверест знаю ще з п'ятого-шостого класу. Коли з'явилася така пропозиція, я зрозумів, що не можу втратити цей шанс, тип більше, що українців на Евересті було не так вже й багато. А крайнє сходження харків'ян було в 2005 році. Еверест – це завжди окрема віха в альпіністській біографії. Коли я приїхав з 40-денної експедиції і сказав дружині, що вимальовується експедиція на Еверест ще днів на 50, дружина лише знизала плечима і сказала: "Ну, це ж все-таки Еверест! Сумнівів бути не повинно", - розповів альпініст.

Сама експедиція тривала понад півтора місяці. З Харкова Сипавін вилетів 5 квітня. Разом із ним на Еверест підіймалися американці, росіяни, румун та француженка. І вже 16 травня о 5:30 за непальським часом найвища гора світу підкорилася спортсменам. Сипавін зізнається, що експедиція була непростою навіть для таких досвідчених альпіністів. Не обійшлося без пригод: під час підйому захворів керівник групи. Чоловіка довелося екстрено евакуювати до передового базового табору.

"Ми з базового табору піднялися на певну висоту, кілька днів провели там і спустилися. Потім піднялися трохи вище і спустилися, і сам штурмовий вихід проходив не з базового табору, а з передового базового табору з висоти 6400, і він зайняв 4 дні. Тобто це був перехід на 7 тисяч - ночівля, перехід на 7700 - ночівля, перехід на 8200. В ніч на 4 день ми о 9 вечора вийшли з табору, і о 5:30 ранку були на вершині. Потім ще до 9 години вечора спускалися" – пояснює спортсмен.

Поки вершину в сотні метрі не побачив – не вірив, що піднімемося

Альпініст наголошує, що спускатися фізично завжди важче, ніж підійматися. Саме ж сходження на "вершину світу" було психологічно непростим. І навіть найдосвідченіший спортсмен не може бути точно впевненим в успіху експедиції.

"На підйомі психологічно тиснула висота, невідомість маршруту, що може відмовити киснева система. Поки вершину в 100 метрах від себе особисто я не побачив, не був упевнений, що ми на неї зійдемо. Коли на світанку побачив вершину, я зрозумів, що ми піднімемося", – розповідає альпініст.

На вершині завжди думаєш про спуск

А от на класичне питання "Що ви відчували, коли піднялися на вершину?", альпініст лише всміхається та пояснює: часу на святкування не було, треба було безпечно спуститися: "Усі альпіністи на вершині думають про те, як би безпечно спуститися. Звичайно, можна потиснути один одному руки, поплескати по плечу товариша, але найголовніше - спуск. Спуститися треба безпечно та максимально швидко. Всі професійні альпіністи знають, що більшість аварій і нещасних випадків трапляється під час спуску, коли людина вже розслабилася і втратила пильність".

Експедиція в гори Аляски

У Харкові спортсмен пробув лише кілька тижнів. Зараз він разом із першою українкою, яка минулого року підкорила Еверест, Іриною Галай полетів на Аляску, аби вже там піднятися на найвищий пік Північної Америки – гору Деналі.

"Нескорених вершин ще багато, але анонсувати я поки нічого не хочу, як то кажуть, хочеш насмішити Бога, розкажи йому про свої плани", - говорить Сипавін.

Довідка. Еверест або Джомолунгма (тибетською "Мати Всесвіту") – найвища вершина земної кулі. Розташована в Гімалаях на кордоні Китаю та Непалу. Висота гори становить 8848,43 м над рівнем моря. Гора має пірамідальну форму і вважається однією з найнебезпечніших у світі. Кліматичні умови на Евересті екстремальні. У січні температура на вершині в середньому становить −36 °C і може опускатися до −60 °C. У липні, середня температура становить −19 °C і постійно тримається нижче нуля. За спробу підкорити Джомолунгму власним життям поплатилися понад 250 альпіністів. Перше ж офіційне успішне сходження було здійснено 29 травня 1953 року шерпом Тенцингом Норгеєм і новозеландцем Едмундом Гілларі.