Правила медичної допомоги: Експерт розповіла, як врятували людину у випадку ДТП, інсульту чи утоплення

Про те, як допомогти людині у критичній ситуації, в інтерв’ю Depo.Харків розповіла інструкторка з першої допомоги Харківської обласної організації Товариства Червоного хреста України, лікарка-терапевтка Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги Надія Жарікова.

Чому сучасній людині важливо мати навички з надання першої долікарської допомоги?

– За останніми даними МОЗ, коли людина надає першу допомогу в перші чотири хвилини після нещасного випадку, вона на 30% збільшує шанси того, що у постраждалого не буде жодних ускладнень і небезпечних для життя наслідків. Це дуже важлива практична навичка, якою має володіти кожен пересічний громадянин. Перша допомога надається безпосередньо на тому місці, де трапилася подія. У такій ситуації може опинитися абсолютно будь-хто, незалежно від рівня знань першої допомоги. І як тільки людина буде знати, що робити, не розгубиться, не запанікує, згадає, як проходила тренінги з першої допомоги, то вона зможе допомогти постраждалому та підтримати його життєдіяльність до приїзду "швидкої".

Скільки людей в Україні гинуть через те, що не отримали допомогу вчасно?

– У наданні першої допомоги важлива кожна хвилина. За неофіційними джерелами, якщо несвоєчасно надати допомогу, десь в 80-90% випадках у людини виникають якісь ускладнення. Наприклад, кровотечі, які можуть бути смертельно небезпечними. А скільки людей знають першу допомогу? Насправді їх дуже мало. Ніхто не підраховував таку статистику, ніхто не питав людей, чи володіють вони цими навичками. У нас все ж таки це не дуже популяризовано. Хоча за кордоном майже кожен громадянин має знати, як надавати першу долікарську допомогу.

Що в першу чергу має пам’ятати людина, яка надає першу долікарську допомогу?Чи є тут якісь "підводні камені"?

– Так, насправді вони є. Тому що є певний алгоритм надання першої допомоги. Бо кожна така ситуація, як нещасний випадок, це стрес для пересічного громадянина. І щоб він не розгубився та знав, що робити, існує цей алгоритм надання першої допомоги. Він складається з чотирьох пунктів.

1. Перший крок – це огляд місця події. Потрібно пересвідчитися, чи вам безпечно там знаходитися. І вам, і постраждалим. Потрібно пам’ятати про свою безпеку в тому числі. Ми не супергерої, які одразу кидаються рятувати людей на проїжджій частині. Людина має піклуватися про себе. Потім ми повинні оглянути місце, де знаходимося, дізнатися, скільки там постраждалих, чи є серед них діти та вагітні.
2. Другий крок – визначити, що сталося з постраждалим. Ми можемо перевірити, чи в свідомості він, чи ні. Якщо він у свідомості, то розкаже, що з ним сталося. Якщо постраждалий не в свідомості, то потрібно перевірити, чи дихає він. Від цього також залежать наступні кроки надання допомоги.
3. Третій крок – це виклик спеціалістів. Тобто у цей момент людина повинна чітко уявляти картину того, що сталося. Щоб "швидка" довго не чекала, поки ви будете випитувати про те, що трапилося, а могла оперативно прийняти виклик.
4. І вже на четвертому кроці людина повинна переходити до надання першої допомоги.

Саме такий алгоритм дає можливість згуртуватися, не розгубитися, згадати все, що ви вивчили на тренінгах. І чітко діяти по цій інструкції.

Як правильно поступити, якщо є підозра на інфаркт чи інсульт? Якими є перші ознаки цього стану та як допомогти людині у такому випадку?

– Інфаркт міокарда – це захворювання серця, яке може призвести до смерті чи потягти за собою певні ускладнення, у тому числі й інвалідність. У таких випадках людина відчуває печіння за грудьми. Частіше це стається після фізичного навантаження або якоїсь стресової ситуації. Наприклад, людина посварилася на роботі, не захистила дисертацію чи у неї сталися ще якісь негаразди. І після цього хвилювання або фізичного навантаження у неї виникає раптовий гострий біль за грудиною. Болить наскільки раптово та незвично, що людина може йти та зупинитись від такого болю. Інколи біль може віддавати в ліву лопатку, ліву руку, може бути відчуття легкого оніміння. Також біль може віддавати в ліву щелепу та ліву частину шиї. При цьому в людини виникає страх смерті. Бо серце – важливий орган. Так працює наша нервова система. У людини може пришвидшитися серцебиття, може відчуватися аритмія. Людина встає, завмирає, намагається якось відпочити. Вона зупиняється та тримається за серце.

Що у такому випадку треба робити? По-перше, потрібно допомогти людині зайняти спокійне положення та викликати "103". Якщо такі періодичні болі бували раніше, то у неї можуть бути спеціальні таблетки для невідкладної допомоги. Тоді ми може допомогти прийняти їх. Але ми не запихаємо ті пігулки до рота, а допомагаємо дістати препарат та даємо в руку. І вона його приймає. Щоб ми не нашкодили. Але якщо це сталося вперше, то ми чекаємо на приїзд "швидкої". У цей час ми можемо розстібнути весь стискаючий одяг, що заважає нормально дихати, а також надати доступ до свіжого повітря. Якщо у нас є аспірин, то ми можемо дати цю таблетку. Доза має бути від 150 до 320  міліграмів. Ця невідкладна допомога прийнята по всьому світу. Таблетка аспірину не викликає жодних ускладнень.

Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу. Його може спричинити або кровотеча в мозок, або закупорка судини, коли певна частина мозку не отримує поживних речовин. Є три такі ознаки, за якими можна розпізнати інсульт. Кожен пересічний громадянин, не маючи медичної освіти, може це зробити. Ми називаємо це "правилом ПЗП". "Посміхнись" – ми просимо людину спробувала посміхнутись, оскалити зуби. Щоб ми побачили, що кутики рота однаково беруть участь в розмові, що вони симетричні. Потім – "заговорити". Ми також звертаємо увагу на мову людини. У людей, у яких розвивається інсульт, мова часто буває порушеною. Вона не розуміє, що ви у неї питаєте, говорить не по суті. Або говорить незрозуміло, проковтує якісь літери.

І останнє – "підніми". Руку, це найпростіше. Можна і ногу. Якщо ми попросили підняти руки та побачили, що одна рука слабша за іншу або взагалі не піднімається, то це є ознакою інсульту. Тут потрібно, щоб постраждалий сидів чи лежав. Він має повільно підняти руки десь на 90 градусів. У людей з інсультом дуже часто одна рука може взагалі не піднятися. Або руки можуть піднятися тільки на градусів 30 або різко впасти. Всі ці три ознаки можуть проявлятися як порізно, так і водночас. Але це все вказує на те, що у людини, скоріш за все, інсультний стан. У таких випадках потрібно одразу викликати "швидку". Не відтягувати цей процес, не думати, що воно мине. Важлива кожна хвилина. Це потрібно, щоб мінімізувати ускладнення у вигляді розвитку паралічу та виникнення інвалідності. Тому наша задача викликати "103" та повідомити про ознаки інсульту. Варто також заборонити цій людині рухатися. Краще покласти її в горизонтальне положення, забезпечити спокій, щоб вона не робила зайвих рухів. Якщо вона захоче, то можна дати попити водички. І чекати на приїзд спеціалістів.

Що робити, якщо ви стали свідками бійки? Коли вона вже завершилась, і там явно є постраждалі? Враховуючи згаданий до цього алгоритм надання першої допомоги.

– У такому випадку ми маємо пам’ятати про власну безпеку. Адже є вірогідність, що людина буде налаштована до вас агресивно, що вона не захоче, щоб ви надавали допомогу. Тому ми маємо встати на безпечну відстань від постраждалого та спитати, чи потрібно йому допомога. Якщо ми відчуваємо, що людина знаходиться у стані алкогольного сп’яніння чи під дією якихось препаратів, коли ми розуміємо, що у неї якась неадекватна реакція на те, що відбувається, що її поведінка неадекватна, тоді ми розуміємо, що вона може бути небезпечною для нас. І щоб якось допомогти цій людині, ми маємо забезпечити безпеку перш за все собі. У таких випадках ми встаємо на пару метрів подалі від людини, не випускаємо її з поля зору і викликаємо "103". У такому випадку ми розуміємо, що людина може неадекватно сприйняти свій стан. Можливо, у неї з живота стирчить ніж, а вона не хоче, щоб їй якось допомагали. Але по факту це загрозливий стан. Якщо вона дістане той ніж, то почнеться сильна кровотеча. І вона може померти.

Тому ми можемо стояти поруч як рятівники, викликати "103" та не залишати постраждалого. І чекати приїзду "швидкої". Поки вона буде їхати, можуть трапитися різні ситуації. Людина в тому числі може раптово знепритомніти. Тоді по факту вона буде, як би це дивно не звучало, безпечною для нас. І ми зможемо підійти та розібратися з ситуацією, що призвела до непритомнення і загрози для життя.

А що робити, якщо ми стали свідками ДТП? Чи бувають випадки, що людину все ж таки потрібно буде перемістити в інше місце?

– Якщо є пряма загроза життю, то, звичайно, на перший план встає порятунок постраждалого. Травми під час ДТП небезпечні тим, що є вірогідність пошкодження спинного мозку. Є ризик того, що постраждалий отримає інвалідність на все життя. У таких випадках людину ми взагалі не чіпаємо та дивимося на її стан. Якщо вона при тямі, то просимо не рухатися. А буває так, що людина у непритомному стані, але при цьому дихає. Завдяки прийому "чую, бачу, відчуваю" ми дізнаємося, що у неї є більш двох циклів вдихів–видихів за 10 секунд. Тоді ми теж залишаємо її в спокої. Але може статися так, що людина за 10 секунд у неї не буде жодного вдиху–видиху, або один і більше нічого. І тут буде важлива кожна секунда для надання допомоги. На перший план у нас уже виходить задача забезпечити життєдіяльність людини. Тобто провести серцево-легеневу реанімацію.

Те саме стосується випадку, коли машина загорілася. Є пряма загроза життю. Тому людину потрібно якомога швидше витягувати. Тут знову ж таки на перший план виходить порятунок життя. Бо якщо ми будемо переживати через травму хребта, людина врешті-решт згорить в цій машині. І сенс вже переживати через таку травму?

Що робити, коли маємо випадок утоплення? Наприклад, ми витягли людину з водойми та бачимо, що вона непритомна...

– Якщо людина непритомна, то нам потрібно перевірити, чи дихає вона, чи ні. Якщо не дихає, то тоді ми переходимо до серцево-легеневої реанімації. У таких випадках ми кладемо людину на тверду основу, запрокидуємо їй голову і починаємо здійснювати цикли серцево-легеневої реанімації. Якщо це доросла людна, то перед початком нам потрібно буде зробити п’ять контрольних вдувань повітря з наших легень в ротову порожнину. Це потрібно зробити у тому випадку, коли сталося сухе утоплення. У такому випадку м’язи спазмуються і до легень не надходить вода. Тоді ми можемо завдяки видиху нашого вуглекислого газу почати збуджувати дихальні центри. Можливо, тоді людина задихає. Тому для цього ми запрокидуємо голову, починаємо охоплювати своїми губами губи постраждалого та робимо видих. Зробили один, припіднялися, дали вийти повітрю. І зробили так ще чотири рази.

Тут варто пам’ятати, що під час такого близького контакту є ризик інфікуватися різними небезпечними хворобами, у тому числі COVID-19 та туберкульозом. Тому якщо ми цю людину вперше бачимо, якщо ми не знаємо, чим вона хворіє, то ми не робимо вдування. Натомість ми будемо робити натискання на грудину.

Що робити, якщо у людини сталося обмороження? І навпаки, як правильно діяти під час сонячних опіків?

– У випадку обмороження ми бачимо, що у людини синюшна кінцівка, або що вона набрякла та почервоніла. Людина скаржиться на те, що її не відчуває. У неї спостерігається оніміння, поколювання. Шкіра може бути холодною на дотик. Зазвичай від обморожень страждають руки, ноги, пальці, стопи, вуха, ніс, щоки, підборіддя. Це такі відкриті частини тіла, які контактують із зовнішнім середовищем. Там є декілька стадій. Якщо є легке почервоніння чи посиніння, то ми поступово зігріваємо цю частину тіла. Набираємо водичку десь градусів сорока. Не більше, щоб не було різких перепадів температур. Занурюємо туди кінцівки і поступово зігріваємо. Коли вода охолоне, то можна підлити трохи гарячої. І так сидимо десь 30-60 хвилин.

Паралельно ми п’ємо теплий чай, вкриваємося ковдрою і стежимо за загальним самопочуттям. Якщо нам стає гірше, з’являється сонливість, апатія або якісь неприємні відчуття в області кінцівок, які піддалися обмороженню, якщо там з’явилися міхурці з мутним вмістом або взагалі відбувається почорніння шкіри – у таких випадках ми викликаємо "103" та отримуємо безпосередню кваліфіковану допомогу. Якщо це вухо чи ніс, то їх можна просто зігріти сухим теплом. Взяти хустинку, обв’язати навколо носа чи вуха та походити декілька годин.

При опіках у людини також з’являється почервоніння, печіння, біль. Шкіра гаряча на дотик. У таких випадках деякі починають мазати її маслом. Але це також один із міфів. Цього робити катастрофічно неможна. Потрібно занурити кінцівку з опіком в холодну воду. Але вона не має бути крижаною. Це може бути просто вода з-під крану. Цього достатньо, щоб поступово охолоджувати місце пошкодження. Якщо на місці опіку з’явився міхурець, то краще струю води направляти вище нього. Щоб вода обтікала та не пошкоджувала той міхурець. Також знімаємо всі прикраси поруч з опіком. Бо вони нагріваються і під ними теж може залишитись опік.

Людина перебуває у прохолодній воді або занурює туди частину тіла з опіком. Це потрібно робити стільки часу, допоки вона не почуватиме себе краще. Коли буде менше пекти та боліти. Якщо з’явився такий масивний опік, якщо пошкоджена велика ділянка шкіри, то тоді викликаємо "103". Якщо після опіку з’явилося багато міхурців, їх в жодному разі не можна проколювати. З часом вони зійдуть самостійно. Знизу у них є тонесенька шкіра, яка не адоптована до навколишнього середовища. Вона може дуже легко інфікуватися мікроорганізмами. Тому наша задача – охолодити шкіру вище міхурця. А потім обернути опік сухою марлевою серветкою та давати людині більше пити.

Креми-мазі ми не використовуємо, бо вони повністю закривають опік. І шкіра не може випаровувати наявне тепло. Навпаки, воно поглинається організмом. Часто влітку трапляється така ситуація, коли людина засмагала та "згоріла". А їй радять намаститися сметанкою чи кефірчиком. А тепло нікуди не дівається та проникає в глибші шари шкіри. Надвечір у людини піднімається температура, що є ознакою перегрівання. Якщо шкіра не дихатиме, не віддаватиме тепло, то ця і без того неприємна ситуація тільки прогрішиться. Таке робити не можна. Можна використовувати спеціальні мазі. Але треба бути уважними та зважати на інструкції. Там зазначено, з якої години можна використовувати їх. Зазвичай, всі мазі застосовуються через 3-4 години після опіку, коли шкіра вже охолола. Тоді такі мазі зможуть сприяти загоєнню.