Поза часом: Що приховує "наукова" вулиця Харкова

У центрі Харкова є маленька вулиця, яка зберігає історії відомих науковців, викладачів та художників

Пролягає ця невеличка вулиця в самому центрі Харкова і носить ім'я відомого історика Дмитра Багалія. Довжина вулиці складає лише 400 м. Але її унікальність важко навіть оцінювати, адже це одна з небагатьох вулиць міста, будинки якої за сто років майже не зазнали серйозних перебудов та реконструкцій. Тож, приходячи сюди, можна потрапити у "пастку часу" та поринути в минуле. Та головне та найцікавіше на вулиці Багалія – її мешканці.

Як маленька вуличка п'ять разів змінювала назву

Вулиця Багалія виникла у другій половині ХІХ століття. Тоді ці землі в народі називали Дурноляпівкою. Подейкують, що таку назву вони отримали через відсутність дороги. Під час дощів стежки розмивало й усюди було багато бруду, тож проїхати тут не вдавалося, лише "дурно ляпати".

Забудову цих земель пов'язують із зведенням Технологічного інституту в Харкові (сучасний НТУ "ХПІ", – Ред.). Першу назву вулиця отримала на честь власників цих земельних ділянок – родини купців Бисерових. Вони придбали тут ділянки, а потім продавали їх під забудову. А саму вулицю почали йменувати Бисерєвською. У 1895 році вулицю називають Технологічною, адже поруч з нею почав працювати Технологічний інститут, та й селилися тут здебільшого викладачі та академіки. Але наукову назву вона носила лише 30 років. Вже 1927 року радянська влада присвоїла маленькій вуличці ім'я одного з організаторів червоного терору Михайла Фрунзе, який тут свого часу мешкав. "Кривава" назва залишалася майже 90 років. На честь відомого історика вулицю перейменували лише в 2015 році.

Казковий будинок науковців та благодійників

Цей невеликий будинок з ліпниною під номером 7 був зведений понад 100 років тому.

У 1880-х роках тут жив професор біології Харківського університету Лев Ценковський. Його назвали українським Пастером за розробку вакцини проти масового мору овець, яких тоді на Слобожанщині розводили дуже багато. Після смерті вченого будинок продали Генриху і Лідії Гінце. Гінце був викладачем історії в чоловічій гімназії. Саме Гінце першим у Харкові прочитав благодійну лекцію з метою збору коштів на відкриття в Харкові Народного дому. Його родина боролася за розвиток освіти в місті. Після жовтневого перевороту науковець емігрував до Болгарії, у Харкові залишилася його дружина та один з синів. Їхні нащадки й зараз мешкають в місті.

Де у Харкові гостив Чехов

На вулиці Багалія, 6, можна знайти двоповерховий сірий будиночок, збудований на початку минулого століття. Його першим власником називають художника та викладача Георгія Шторха. Потім власники постійно змінювалися, тут навіть проживали родичі Антона Чехова. Вважається, що і сам відомий письменник іноді тут зупинявся. Останні 30 років у будівлі розташувався Харківський літературний музей.

Родинне помістя харківського історика

Чи не найвідомішим на цій вулиці є будинок під номером 9. Його для своєї родини на початку ХХ століття збудував сам академік Дмитро Багалій.

Щоб звести цей двоповерховий будинок академік взяв кредит під гонорар за одну зі своїх найвідоміших робіт про історію міста - "Історія міста Харкова за 250 років його існування". Тут навіть автономну систему опалення встановили - таку ж, як у царських будинках. Крім того, Багалій навколо висадив великий сад, в якому дозволяв гуляти сусідам та містянам. Зелену зону знищили під Другої світової війни німці, відновлювати її після звільнення Харкова не стали.

Сьогодні про те, що цей будинок належав Багалію, нагадує лише пам'ятна дошка біля входу. До наших часів в будинку збереглися сходи, які вели в апартаменти відомого історика, а його нащадки й зараз мешкають тут.

Де у Харкові шукати очеретяну багатоповерхівку

Поряд із історичними будиночками по вулиці Багалія у 1930-х роках звели п'ятиповерхівку в формі серпа. Раніше у будинку був довгий коридор, який дозволяв пройти із одного під'їзду в інший, не виходячи на вулицю. Але потім його реконструювали і коридор перебудували.

У народі будинок називали "Дзержинець" через назву кооперативу, який, власне, й зводив багатоповерхівку. Пізніше будинок стали називати "міліцейським", бо певний час тут мешкали виключно правоохоронці. Але найвідомішою його народною назвою є "будинок з очерету". Її він отримав через те, що під час будівництва стіни утеплювали саме очеретом. На таке утеплення наштовхуються й сучасні мешканці будинку, коли намагаються свердлити стіни. Сьогодні цей будинок по вулиці Багалія, 11 – це ще й улюблене місце студентів та екстремалів, адже його дах не замкнений і "політехніки" не рідко користуються нагодою втекти з лекцій, аби помилуватися краєвидами центру Харкова.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Харків

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook