Потенціал нешаблонної історії: Чому до Харкова їдуть туристи

Відомий харківський екскурсовод Максим Розенфельд переконаний, що немає нічого недоречного в тому, що екскурсоводи доповнюють свої історії легендами, і в Харкова є власний великий потенціал проведення екскурсій. Причому цікавість викликають не тільки очевидні маршрути, як то центральна частина міста. Історії району ХТЗ або Москалівки можуть викликати не менший інтерес.

Що є головною туристичною принадою Харкова? Чому люди сюди приїжджають?

– Я гадаю, що це недореалізований потенціал. Тому що коли мова заходить про такі очевидні міста, як Львів, Одеса, Київ та Чернівці, то стає зрозуміло, чому люди туди їдуть. У Харкові є свій потенціал іншої історії, інших сюжетів. Саме це викликає інтерес. Мені цікаво їхати не туди, де прокладені очевидні туристичні шляхи. Мені цікава історія – історія людей, міст, місцевості. Така, яка не є шаблонною чи банальною. І саме в цьому, мені здається, полягає інтерес до Харкова.

Які маршрути в Харкові є найбільш цікавими та популярними? Що зазвичай цікавить людей?

– Я більшою мірою працюю з харків'янами. І їх цікавить їхній власний дім, їхня батьківщина. А якщо приїжджають іноземці, то це трошки інша історія. Їм в першу чергу цікаво познайомитися з містом. Є певні маршрути, де за 2-3 години можна отримати загальне уявлення про місто. Але якщо люди цікавляться більш глибоко, то це певною мірою неочевидні цікавості. Наприклад, район ХТЗ або Москалівка, яка має свою зовсім іншу історію. Але що там можна показати, на що подивитися в такому звичайному приватному секторі, як Москалівка? Наприклад, це історії людей, історії будинків, історії вулиць. Тому є такі зрозумілі маршрути, а є маршрути менш традиційні.

Розкажіть, будь ласка, про свої маршрути. Чим вони цікаві?

– Мої маршрути прокладені не тільки за межі Харкова, а й України. Зараз мені дуже цікавий проект, який народився рік тому і яким я дуже активно займаюся. Це Барселона – Мюнхен – Берлін. Уже відбулися маршрути в ці місця. У мене є певні плани на розвиток цього проекту. І це як остання дитина. Вона найбільш кохана. Яка займає мене найбільшою мірою. Тому для мене це найбільш цікаво.

На рахунок Харкова та Харківської області, які б нові маршрути ви б відмітили?

– У Харкові багато нових маршрутів. Я вважаю, що цікавою була б історія індустріального Харкова. І історії про такі великі підприємства зі своїми, знову ж таки, людьми, їхніми долями – це могли б бути окремі маршрути. Щодо Харківської області, то це не зовсім моя тема. Бо я все ж таки сам міський мешканець. Я це більшою мірою відчуваю, більшою мірою це моє. Я, все ж таки, більше займаюся саме містом.

Ви сказали, що у Харкова є нереалізований потенціал. В чому він полягає?

– Це на рівні відчуття. Він полягає в тому, що є велика частина історії, яка не є хрестоматійною, багато разів розказаною. Це все ж таки певні відкриття. Коли за кожним будинком є story telling, є своя історія людей, які там мешкали. Не обов'язково, щоб це були великі, славетні особистості. Це могли бути прості люди, з якими відбувалися якісь цікавості. І тому така книга не те, що ще не написана, вона ніколи не може бути дописана до кінця. Вона буде писатися і писатися.

Інколи екскурсоводи починають видавати легенди за реальні історичні факти. Як ви до цього ставитесь?

– Нормально. Легенди – вони також створені людьми. І екскурсія – це взагалі не про навчання. Вона проводиться для того, щоб зацікавити людей. І треба поважати своїх гостей, поважати своїх відвідувачів. Якщо люди зацікавилися, то вони можуть самі піти почитати, пошукати, подізнаватися та далі розкручувати цю історію. Головне – це зачепити їх, зробити так, щоб їм стало цікаво.

Вигадувати історії, легенди – я не бачу в цьому великої проблеми. На це питання я завжди відповідаю тим, що в якості свого alter ego відчуваю того самого барона Мюнхаузена. Йому казали, що він не літав на місяць, що він не літав на ядрі, що він не поцілив у потилицю оленю. Він казав: "Ви не розумієте, що справа не в тому – літав чи не літав барон Мюнхгаузен на місяць". А тому, що він ніколи не бреше. І головне, що всі страшенні речі на світі робляться з самим серйозним обличчям. Потрібно посміхатися. Тому я не бачу нічого поганого в цих легендах. А навпаки. Головне – якість та почуття гумору.

Що люди більш охоче слухають – легенди чи факти?

– Це питання до них. Вони хочуть слухати те, що їм до вподоби, те, що викликає у них певні емоції, певні відчуття, співчуття. Якщо ми будемо говорити про перелік фактів – то вперед, до Вікіпедії. Читайте її. Нащо вам йти на екскурсію для цього? Екскурсія – це відчуття, це емоції. І вони хочуть ці емоції отримати.

Що для вас є головним в екскурсії, що робить її цікавою?

– Це люди, які на неї приходять. Я бачу, якщо їм цікаво. Якщо не цікаво, то це не має жодного сенсу. Якщо вони зацікавлені, якщо вони отримують цю емоцію – то це для мене дуже важливо. Екскурсовод – він ще й актор. Нащо він виходить на сцену? Щоб зіграти п'єсу? Ні, щоб подарувати людям емоції! І отримати їх у відповідь. От для цього це робиться. Саме це і цікаво. Не сюжет, а сама емоція.