Постійне медобстеження і ЗОЖ: Які переваги мають "кадрові" донори на Харківщині

У Харківській області на сьогоднішній день налічується близько шести тисяч кадрових донорів, які можуть повністю забезпечити потреби лікарських закладів

14 червня у світі відзначали Міжнародний день донора. Він був встановлений Всесвітньою організацією охорони здоров'я у 2005 році з метою активізації та підтримки донорського руху, а також висловлення вдячності людям, які на добровільних засадах рятують чиєсь життя. На сьогоднішній день донорство крові вважається абсолютно безпечною процедурою. І разом з тим – життєво необхідною для тих людей, які потребують негайного переливання крові внаслідок травм чи захворювань.

"Людина має усвідомити, що вона приходить та віддає частину себе з метою порятунку іншого, – розповів головний лікар Харківського обласного центру служби крові Вадим Яворський. – Це перший момент. А по-друге, їй потрібно пройти медичний огляд. Це світові стандарти. Вони прийняті Міністерством охорони здоров'я. Ми проводимо попереднє обстеження людини, а далі вирішуємо, можна чи не можна. Якщо виникають хоча б якісь підозри на певні вади чи захворювання, ми відсторонюємо цю людину від здачі крові та надаємо їй рекомендації щодо того, до якого фахівця можна звернутися".

Згодом донорська кров чи її компоненти походять перевірку на наявність інфекції. Основний стандарт – це обстеження на ВІЛ, гепатит В, С та сифіліс. У країнах з неблагополучною епідеміологічною ситуацією додається ще перевірка на наявність відповідної інфекції. Загалом стосовно проведення перевірки існують свої критерії, ухвалені як на державному рівні, так і на міжнародному.

За відсутності протипоказань донором може стати будь-який громадянин України віком від 18 років. Однак тут має значення вага самої людини, яка не повинна бути нижчою за 50 кілограмів. У протилежному випадку, наголошують медики, забір крові може нашкодити здоров'ю. Як зазначив Яворський, у Харківській області проживає близько 21–22 тисячі донорів. Та головну роль у порятунку постраждалих відіграють люди, котрі здають кров регулярно.

"Ми ратуємо за кадрове донорство, – підкреслив лікар. – Тобто за те, щоб люди систематично, регулярно здавали кров. А це спонукає їх до здорового способу життя. Ми їх постійно обстежуємо. Ці люди мають постійне медичне, лабораторне обстеження. Таких кадрових донорів у нас близько 6 тисяч людей на території Харкова та Харківської області. Так, завдяки кадровим донорам – первинних та донорів резерву – ми забезпечуємо приблизно 33 тисячі донацій на Харківську область. Це якраз та норма, яка повністю забезпечує потреби лікувальних закладів у компонентах крові. І за рахунок того, що ми тісно спілкуємося з кадровими донорами, майже не відчуваємо дефіциту. Бо в разі, якщо виникає потреба в якійсь групі крові, то із 6 тисяч кадрових донорів ми запрошуємо когось на донацію. І тим самим закриваємо той самий дефіцит".

За його словами, на Харківщині потреби в донорській крові та її компонентах залишаються сталими. При чому, медики не роблять заборів "на запас", адже їм відомі потреби кожного лікувального закладу. Яворський також зазначив, що здавати цільну кров можна тільки один раз на два місяці. Причому після п'яти здач необхідна донорська відпустка. Що стосується компонентів крові, то плазму можна здавати один раз на два місяці, а тромбоцити – раз на 30 днів.

За словами лікаря, структура служби крові в Україні, яка ще залишилася у спадок від СРСР, уже багато років відстає від сучасності. Однак останнім часом почали впроваджуються зміни на законодавчому рівні. 20 лютого поточного року Кабміном була прийнята постанова про прийняття Стратегії розвитку служби донорства крові. На рівні областей мають бути створені регіональні центри служби крові, які будуть займатися організацію донорства та заготівлею, транспортуванням та забезпеченням донорською кров'ю. А 2020 року в країні з'являться перші банки крові. Такі заклади не тільки дадуть можливість зробити компоненти крові доступними та безпечними для всіх пацієнтів. Вони ще позбавлять їх необхідності шукати донора та втрачати такий дорогоцінний час.

У світі донорський рух розвинений неоднорідно. Щодо України, то тут показники не надто високі – вдається в знаки недовіра до лікарень, відсутність належної техніки та невисока популярність такою практики. В основному краще справи йдуть в розвинутих країнах, як, наприклад, в Японії, США, Австралії чи Швеції. Там громадян намагаються стимулювати до донорства. В хід іде пропагування, створення комфортних умов, заохочення у вигляді подяк чи сертифікатів. Та головне – на рівні свідомості громадяни розуміють визначну роль такого донорства в порятунку людського життя.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Харків

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook