Одвічно другий від "Самопомочі". Криворізьке дзеркало Харкова

Є головний герой зі знаком мінус, є його ядерний електорат, який підкормлювався роками, є партія опортуністів, яка під гучні заяви виставляє в опоненти непрохідного фріка. "Самопоміч" злила вибори? Ні, що ви, вона лише вдало поборолась за почесне друге місце.

Спершу про шанси – шанси змінити (ну або хоча б спробувати змінити, зберігаючи політичне обличчя) мера міста, в тій чи іншій мірі уособлює стару владу. Цей шанс був і у Харкова, і у Кривого Рогу.

У Харкові, наприклад, у вересні минулого року великі надії покладалися на висунення так званого єдиного кандидата від демократичних сил. Не рахуючи десятка позасистемних активістів, які з запалом заявляли про свої наміри, за цю вакансію боролися і представники місцевого політикуму. Серед ймовірних кандидатів називалися і нардеп від БПП, і колишній губернатор області часів "російської весни", причому було очевидним, що тому самому "єдиному" ніяк не обійтися без партійної підтримки, що вже само по собі було досить складним завданням, що балансує на грані між доцільністю і охайністю.

Не секрет, що ряд осіб, зацікавлених в реальному висунення єдиного кандидата, вели переговори з "Самопоміччю" про ситуативне партнерство, але "Самопоміч" виявилася тверда. Усвідомлюючи свій високий рейтинг партійного бренду, СП не захотіла ділитися ним з "чужинцем", а викотила на вибори свого кандидата. З одного боку це зрозуміло: "не для тебе, бидло, мама цю квіточку ростила", тобто, не для того партія всаживала такі гроші в рекламу, щоб підтримати умовного кандидата, що може полоскотати нерви Кернесу.

З іншого, втім, боку, ніхто і не обіцяв, що "Самопоміч" буде лоскотати нерви Кернесу, як би не мріялося про це євромайданівській та іншій демократичній громадськості Харкова. Так чи інакше, але факт залишається фактом: кандидат від СП у Харкові Тарас Ситенко зайняв впевнене друге місце слідомом за Кернесом (причому навіть у партії кулуарно визнавали, що особистого рейтингу Тараса в цих 12% - нуль цілих нуль десятих) і успішно самовипилився з простору – як політичного, так і інформаційного, що трохи більше ніж дивно для опозиційного кандидата, який дихав в потилицю Генадію Адольфовичу. Таким чином, шанс був втрачений, а може ніколи і не було того шансу, як не було і такої мети у "Самопомочі" – обрушити Кернеса з мерського крісла.

У Кривому Розі ситуація аналогічна, якщо не сказати – калька. Нагадаємо, що на листопадових виборах розрив між Юрієм Вілкулом та Юрієм Милобогом склав близько 750 голосів (89 проти 88 тисяч з копійками відповідно). Пікети в Києві, баттхерт у соціальних мережах, численні заяви про фальсифікації, окремі тактичні виступи окремих зацікавлених нардепів – і Вілкул залишається в кріслі мера, навіть не підвівшись з нього.

Як би в цій ситуації вчинила партія, що має кандидата з відривом 0,8%? Правильно, висувала б його на перевибори, пестила і плекала і надавала б всеосяжну підтримку, враховуючи той важливий факт, що Милобог – місцевий, що, як не крути, суттєво додає голосів у день волевиявлення. Проте що робить партія? Партія приїжджає до Харкова (здрастуйте, мифотворчі алюзії) і оголошує, що відтепер і повсякчас кандидатом від СП у Кривому Розі буде Семен Семенченко. Чим викликає чомусь, некисле пригорання у команди харківського губернатора, але це, втім, другорядне і, схоже, особисте.

Варто почитати інтерв'ю з Милобогом періоду внутрішньопартійної ротації. Їх тональність викликає щемливу жалість до кандидата, і не більше. "Я хочу створити прецедент - щоб люди проголосували за "Самопоміч", а не за Милобога або Семенченко". Ну, або ось прекрасне: "Я зміг тут перемогти, але не зміг захистити результати голосування". Мовляв, Милобог не зможе – а Семену партія допоможе. Не склалося, хоча, ймовірно, і не планувалося. Нагадаємо також, що ресурсно партія відвернулася від Милобога вже в другому турі, і лише побачивши результати, близькі до 1:1, схаменулася, заднім числом зміркувавши, що рейтинг кандидата Милобога – це ні багато ні мало рейтинг партії, а, значить, до нього можна приклеїти якогось іншого кандидата. З огляду на кон'юнктуру моменту.

Ось тут-то Милобог і виступає з пропозицією висунути "варяга" Семенченка замість себе на перевибори. Аргументація слабка (читайте все ті ж лютневі жалісливі інтерв'ю), особливо достає аргумент, що, мовляв, якщо я прийду мером, мені доведеться домовлятися з "Опоблоком" (у якого раптово – більшість у міськраді), а я так не хочу. Ага, а Семен, ймовірно, захоче, ну або цієї потреби не буде – як і сталося в реальності. Така маленька обмовка, зате яка симптоматична. Ну що ж, не кожному дано стати Борисом Альбертовичем Філатовим і без особливих втрат інкорпоруватися з "Опозиційним блоком".

Можна заглиблюватися у конспірологію, але факт залишається фактом: у 2015-го "Самопоміч" могла вплинути на розстановку сил у мерських виборах у Харкові – але свідомо відмовилася від цього. У 2016-му "Самопоміч" могла похитнути Вілкула у Кривому Розі – але свідомо змінила арифметично прохідного кандидата на непрохідного. Зате тепер Семен Семенченко терзає "Фейсбук", і закликає: ніхто не був покараний за фальсифікації 2015 року. А навіщо вам тоді фракція в три десятка багнетів, Семен, якщо ви самі собі не можете допомогти відстояти результати виборів?

Втім, останній постреліз Семенченка на "Фейсбуці" – це не про дивацтва внутрішньопартійної політики. У ньому Семен стріляє гаслами про те, що "СП – найбільша опозиційна сила", трошки хвалиться, що взяв голосів "стільки ж, скільки всі інші демократичні партії разом узяті" і багато розповідає про застосування Вілкулом адміністративного ресурсу. Яка дивно несвіжа пісня з місць проживання колишніх регіоналів, чи не правда?

Зате напередодні перевиборів Семен Семенченко висловив упевненість в тому, що другий тур відбудеться, а також натякнув, що переобрання Юрія Вілкула може обернутися новим Майданом – ні багато, ні мало. Ніхто не в курсі – Мустафа Найєм вже виїхав на Дніпропетровщину з чаєм і гарним настроєм? Нам так не вистачає цих ваших маленьких народних хвилювань, які вуалюють дивні вчинки "найбільшої опозиційної сили".

Отже,  700 тисяч гривень було виділено з бюджету на просте нагадування, що є такий хороший хлопець "Самопомочі" – Костянтин Гришин. Незважаючи на ці презентаційні витрати, електорат плакав, коловся, але продовжував голосувати за Вілкула.