На Харківщині виявили старовинну пересувну дерев'яну церкву

Побудований з дубових колод без єдиного цвяха Іоанно-Богословський храм, двічі переїжджав з місця на місце, а останні 160 років радує прихожан у селі Курилівка Куп'янського району.

Катерина II звеліла стерти з лиця землі

За спогадами місцевих старожилів, спочатку церква була побудована на території нинішнього Куп'янська аж у 1625 році та освячена на честь святителя Миколая Чудотворця. Довгий час храм радував прихожан, але, за легендою, після того, як в ньому висвятили в царі самозванця, який стверджував, що він - цар Петро ІІІ, будівля попала в немилість до Катерини II. Розгнівана імператриця покарала і самозванця, і священика, а осквернену церкву наказала знищити.

"Та у людей була міцною віра, і куп'янчани вирішили зберегти церкву, - розповів настоятель Іоанно-Богословського храму Василь Щербан. - Її приміщення розібрали та волами перевезли в село Петропавлівка, а імператриці доповіли, що її наказ виконано. До того ж храм переосвятили на честь євангеліста Іоанна Богослова. Потім у 1854 році церкву викупила курилівська громада. Так храм переїхав вдруге. У минулому році виповнилось 160 років, як він стоїть на цьому місці у селі Курилівка".

З'ясувати сьогодні - правда це чи вигадка - непросто. Документи, які могли б підтвердити легенду та вік будови, давним-давно загублені - їх немає ні в парафії, ні в єпархії. На офіційному сайті церковників і в декількох довідниках можна знайти хіба що коротку довідку про Курилівську церкву, де зазначається, що вона дійсно була побудована у 1625 році. Інформація досить лаконічна, бо роботи з уточнення історії храму ведуться до сих пір.

"Ця легенда стала відома завдяки прихожанам, які багато років передають її з уст в уста. Служу тут дев'ять років і весь цей час по крихтах збираю все, що хоч якось могло б пролити світло на хроніку стародавньої церкви - дуже багато білих плям, - зітхає священнослужитель. - В архівах нашої області поки що не вдалося відшукати документи, які б підтверджували чи спростовували те, що розповідають старожили. Можливо, якісь згадки про нашу церкву збереглися в російських архівах, бо у XVIII столітті Куп'янськ та навколишні села відносилися до Воронезької губернії".

У стінах храму зберігали зерно і годували солдатів

Після революції храм закрили. Спочатку в ньому облаштували зерносховище, потім кінотеатр, а в перші роки війни - їдальню для солдатів.

"У 1944 році церкву передали безоплатно у безстрокове користування прихожанам, - згадує отець Василь. - Цей документ і досі зберігається у нашому архіві. Свого батюшки поблизу не було, тому священика віруючі привозили з села Радьківські Піски, яке знаходиться приблизно в 50 км від Курилівки".

Коли храм зовні обшили дерев'яними плашечками, в селі вже ніхто не пам'ятає, а от всередині, за словами старожилів, стіни оббили ДВП і заново розписали вже після війни. В кінці 1950-х в дерев'яну церкву провели електрику.

"Через століття храм, звичайно, сильно змінився - додався купол, дзвіниця, але до наших днів на вікнах збереглися різьблені лиштви, стародавні ковані решітки, частина ікон, - перераховує батюшка. - Останній раз церкву капітально ремонтували у 2008 році. Коли реставратори розкрили дах і протерли з колод віковий пил, то дуже здивувалися, побачивши, надзвичайно красиві лики апостолів, які навіть через стільки років не втратили яскравість фарб".

Реставратори виявили на горищі давні фрески

Художник-реставратор Віра Дегтярьова, яка брала участь разом з колегами в реанімації стародавньої будівлі, запевняє: фрески, розкриті під час ремонту на горищі, судячи з усього, були зроблені в кінці XVII - на початку XVIII століть. Крім того, в храмі й досі збереглося кілька ікон цього ж періоду. Правда, на одній з них, бабусі, які хотіли самостійно підреставрувати зображення святого, трохи перестаралися й разом з кіптявою в деяких місцях стерли сусальне золото.

"Це точно не бароко, так як на зображеннях чітко видно середньовічну умовність. Розпис - дуже красивий, написаний в канонічному стилі, - поділилася своїми враженнями художниця, яка навчалася в тому числі і в харківській іконописній школі-майстерні при духовній семінарії. - Після кількох перенесень церкви вийшло, що зараз старовинні колоди зашиті всередині храму. До того ж їх зістикували не так, як два століття тому".

Дегтярьова припускає, що під час двох переїздів колоди або не позначали, або храм кілька разів видозмінювався за рахунок нових брусів, в результаті стародавні лики були заховані від очей прихожан.

"Всі внутрішні розписи, якими був прикрашений храм зсередини, при перенесенні та збірці церкви за новим планом практично втрачені. Фрагменти дивовижного яскравого іконного письма можна виявити тільки на дошках підпокрівельного простору, - розводить руками Віра. - Фрески, які були розкриті на горищі, запаяли, але ми встигли їх сфотографувати і взяти зразки фарб. На жаль, за експертизу сім років тому назад нам загадали близько 1000 доларів, тому ми її не проводили".

Архітектори не вірять, що дерев'яний храм простояв понад 300 років

Незважаючи на те, що на Закарпатті й досі зберігся дерев'яний храм, побудований в 1428 році, харківські архітектори та краєзнавці поставилися до такої знахідку вельми скептично. Фахівці підкреслюють: термін служби дерева на Слобожанщині близько 150 років, за рідкісним винятком. Всього до наших днів у регіоні збереглося з десяток дерев'яних церков. Найвідоміші з них - одна у селищі Введенка Чугуївського району, датована 1777 роком, а друга у селищі Вільшани Золочівського району, побудована в 1753 році.

"Дерев'яний храм простояв у Харківській області понад 300 років? Дуже сумніваюся, - запевнив архітектор Павло Чечельницький. - Я передивився багато джерел по Куп'янську. В них є згадки лише про кам'яні храми. Хоча в принципі, у нас в країні могло статися, що завгодно, у тому числі й документи на церкву загубитися".

Те, що Курилівський храм був побудований набагато пізніше, вважає і директор Харківського приватного музею міської садиби Андрій Парамонов. За його підрахунками, цю будівлю звели десь на початку XIX століття, не раніше.

"Документів, що храм звели в 1625 році, ви ніде й не знайдете, адже навіть Харківська фортеця була побудована 1655-му, а більша частина відомих будівель по Осколу датується 1675 роком, - міркує Андрій Федорович. - У Куп'янську в 1625 році проживало всього чоловік 20. Про яку церкви може йти мова? До речі, ніяких цікавих легенд, пов'язаних з цією церквою, немає. Я ніде не зустрічав документальних підтверджень історії, яку придумали місцеві жителі. Легенди щодо імператорської сім'ї чи царів можна знайти у будь-якому селі - це традиція нашого народу".

Історики, краєзнавці та архітектори підкреслюють: навіть якщо провести експертизу дерева та фарб, встановити точний вік храму буде досить проблематично, адже час від часу майстри, щоб оновити стародавню будівлю, замінювали підгнилі колоди на нові. Причому такий ремонт могли проводити мало не кожні 10 років.

Курилівський храм - найстародавніший дерев'яний храм Слобожанщини?

"Цей храм по плануванню - хрестовий, що характерно для слобідської архітектурної народної школи. Відомо, що у 1804 році за Сіноідальним наказом заборонили будувати церкви за проектами народних артільних майстрів. Були розроблені близько 10 єпархіальних типових проектів церков, які й висилалися на місця. Це означає, що будівництво храмів народними майстрами в українських традиціях було заборонено, - пояснює архітектор Денис Вітченко. - Можливо, це дійсно найстародавніший дерев'яний храм зі збережених у Харківській області. Сміливо можна датувати зруб серединою, а то і першою половиною XVIII ст".

Фахівець припускає, що храм був перенесений з міста Куп'янськ у слободу Петропавлівка приблизно в 1822 році, а у Курилівку - в 1872-му. До того ж планування храму, за його словами, для Слобідської України - унікальне - п'ятибанне. Два інших дерев'яних храми в селищах Введенка та Вільшани, які теж були побудовані народними умільцями, - трьохбанні. На думку архітектора, під час чергового ремонту церкви необхідно обов'язково провести науково-обгрунтовану реставрацію.

"Якщо зруб почне гнити, храм почне просідати, а стіни розпухати, з'явиться запах, - попереджає Вітченко. - Можливо, що з часом у Курилівці для прихожан з'явиться новий храм, а цей законсервують і перетворять на музей. Тоді можна було б відкрити зруб і фрески, як роблять на Закарпатті".