Мені не допоможе помста: Справа Зайцевої очима матері, яка втратила дитину (ФОТО)

Напередодні у Київському райсуді Харкова відбулися судові дебати у справі щодо гучного ДТП, яка сталася ввечері 18 жовтня 2017 року на переході через вул. Сумську біля площі Конституції, що у самісенькому центрі міста. Одразу після прокурорів, котрі озвучили отримані загиблими і пораненими травми та попросили суд призначити підсудним – Зайцевій та другому учаснику дтп, Геннадію Дронову – покарання у виді позбавлення волі на 10 років із позбавленням права керування на 3 роки, слово взяла Світлана Вініченко. У страшній ДТП жінка втратила єдиного сина Олександра Євтєєва. Тоді ж була сильно травмована дружина Олександра Оксана Євтєєва (у дівоцтві – Берченко), і загинула її рідна сестра Діана Берченко. Depo.Харків наводить її промову повністю і без скорочень.

"Важко виступати після виступу прокурора першого. Зараз… (жінка ледь стримує сльози та зупиняється на кілька секунд). Коли чуєш діагноз, я вперше його почула, мені не дозволяли його читати… зараз, вибачте… як померла своя дитина. Готувалася довго. Я з тиждень, мабуть, не зможу сказати про те, що думаю. Хочеться назвати свій виступ, знаєте, "Достукатися до небес". Я відчуваю, що ми туди все-таки достукаємося.

Неочікувано, що прокуратура також озвучила 10 років. Для мене це прозвучало неочікувано, тому що процес був, і те, що я бачила взагалі, я не думала, що так буде. Дякую, що кінець-кінцем ми отримали від них цю цифру 10 років. Інакше не може бути, тому що згадала я, [як] Ковальова (подружка водійки "Лексуса" Олени Зайцевої, у момент ДТП перебувала в іномарці, – ред.) давала свої покази і розповідала, як вони проводили день у той час, як наші діти працювали з ранку до ночі. От вони увечері святкували день народження, вранці снідали, о першій – підобідали, потім відвезли журнальчик, а потім їхали вечеряти. Цікаво живуть ці діти. Наші так не жили і жити так, на жаль, не будуть. Тому нам із ними ніколи не зрозуміти один одного.

З приводу пом'якшуючих обставин і щиросердного визнання (каяття – ред.). На той час, шановний суддя, ви не вели цю справу. Я особисто була присутня, знову ж повторюся, в лапках, як Зайцева озвучувала своє "визнання". Я сиділа тут, де Марцонь (адвокат потерпілих Дмитро Марцонь, – ред.) сидить, навпроти неї все засідання. У неї не було вибору, як дивитися прямо на мене. Але коли їй дали слово, вона повернулася до мене боком, майже, вибачте, задом, повернулася до свого адвоката і, як собачка, віддано дивилася, щоб, не дай Бог, не збитися з тексту. Оце називалося "щиросердне визнання" (вини, – ред.).

На фото: Олександр і Оксана Євтєєви

Чистосердечним воно ще не може бути, хай вона не могла до мене звернутися. Ще на одному засідання я поруч стояла з Івановою (мати Зайцевої, – ред.), з тією, що її народила, але не виховала. Вона тримала в руках "Айфон", наскільки я знаю, у Зайцевої теж є "Айфон", але пом'якшуючою обставиною вони хочуть продвинути ті 50 тисяч (по 50 тис. грн мати Зайцевої перерахувала потерпілим, більшість із яких, дізнавшись, чиї це гроші, переказали їх назад – ред.), вартість того "Айфона", іграшки для них. А поховання моєї дитини, один день (жінка майже зривається на плач), вийшов у набагато більшу суму. І коли встала їхній адвокат і сказала: ну, ви ж розумієте, яка це сума? Ні, я не розумію, чому для них ця сума, вартість "Айфона", рівна життю чиєїсь дитини, забраного від безглуздого, безвідповідального вчинку. Тому що сідати за кермо, два дні відпочиваючи в кафе, під опіатами, що для нас, потерпілих однозначно, є всі документи, і навіть Федірко (нарколог Олена Федірко, котра першою оглядала Зайцеву, однак потім зникла на півроку, – ред.), яка тут прийшла, я думала "95 квартал" заїхав, ні, вона тут прийшла, виступала, вона не відмовилася від того, що акт був складений відповідно до чинного законодавства. Підтвердив і МОЗ у Києві, що опіати є. Кількість їх нікому не потрібна, це також усім відомо.

Мої дві вищі освіти дозволяли повністю вивчити всі ці експертизи. Я в цьому впевнена, як упевнені й наші адвокати, і з цими опіатами ми йдемо далі і вступати з ними не будемо. Те, що прокуратура не змогла їх побачити, ну, у кожного свій погляд, можливо, тут питання до окуліста взагалі.

Щодо 50 тисяч, ще хочу до них повернутися, ще сказати. Ви знаєте, коли кожен із нас, мабуть, в житті хотів комусь надати допомогу (може, матеріальну, фінансову, на оздоровлення). І коли ми вирішуємо самі з собою це питання, ми просто розлучаємося з цими грошима. І не важливо, куди там людина подіне ці кошти. На сьогоднішній момент я вирішила їх пожертвувати – і все. Далі питання не в тому, буде людина використовувати ці кошти, чи віддасть їх, чи, може, викине. Так, як нам кинули за спиною ці 50 тисяч. Кинули! І коли я стояла поруч із Івановою, вона навіть не змогла вибачитися, взагалі за весь час жоден із обвинувачуваних, ну, поганої СМС-ки у два слова "Вибачте" не прислав. У всіх була можливість, я часто на початку бувала тут, на засіданнях, звернутися до мене особисто, просто підійти. Я розумію, що це б нічого не вирішило. Але є якийсь моральний аспект, можливо, отак би не бурлило в душі. Може, прокурор і правий, є вищий суд. На жаль, я з 17 жовтня у вищий суд перестала вірити.

На фото: Оксана Євтєєва під час лікування та реабілітації

Так от, я повернуся про 50 тисяч, які ми повернули. Ви знаєте, я ж сказала, коли ти віддаєш кошти, все, назад їм вороття нема. А коли ми запросили номер карткового рахунку, на який повернути, то майже отак (жінка показала руками, – ред.) переді мною бігали: "Вот, будь ласка, карточка, можете повертати!" Якби вони хотіли віддати нам їх, вони б ніколи в житті не дали номер картки. Все. Віддали – віддали. Сказали би, можете викинути їх, але назад нам не потрібні кошти. Тому як пом'якшуюче я не можу це розглядати. Ніяк, ні за яких обставин це пом'якшуючим не може бути.

З приводу Дронова (водій другого автомобіля-учасника ДТП Геннадій Дронов – ред.) хотілося би сказати. Ми дуже глибоко вивчали ситуацію, тому що і самі водії, і питання було у всіх на устах у соціальних мережах, все-таки винний чи ні. Винний! Саме жахливе, що обоє вони, і Зайцева, і Дронов, могли просто скинути свої ніжки з педалі газу. І не було би цього жахіття, були б живі сім'ї. Ми втратили двох дітей у нашій сім'ї. І знову повернуся до 50 тисяч, коли адвокат Зайцевої задала нашій Оксані (дружина загиблого Олександра Євтєєва, – ред.) питання: "Ви могли їх витратити на лікування". Я розумію, що тут цензурних слів не вистачить. 50 тисяч на ліки. Я, якби взяла ці гроші, я що, змогла би Оксані організувати закордонне лікування? Що б я з них могла зробити? Я розумію, що це приниження. Нижче, ніж за 50 тисяч, нас не могли добити просто. Це, знаєте, контрольний був. Зовсім контрольний. (Жінка зітхає та робить паузу)

Мабуть, трішки змінив мій виступ саме виступ прокурорів. Тому що дуже багато уваги акцентували на них. Хотіла би ще розповісти про Волкова (слідчий поліції Ігор Волков, – ред.), який викликав мене на ознайомлення зі справою. І замість того, щоб щось розповідати, він крупним планом почав мені показувати фотографії моєї дитини у всіх ракурсах. Гіршого я в житті не відчувала. Я розумію, що ви всі на роботах. Але ви обрали таку спеціальність, де людяність не може бути на останньому плані. За вами життя, і життя не тільки шістьох загиблих, а сотні, сотні… У нас у тисяч життя зламалося.

Я звертаюся до суду, у першу чергу, щоб підкреслити, що моє бажання максимально їх покарати – це не помста. Мені не допоможе помста. Як пишуть у соцмережах, "їм потрібно отримати кошти, купити машини і вони "жаждут мєсті". Нічого нам не допоможе. Я просто, коли вчергове почула, як "Ауді" в Києві влетіла, під наркотиками, і Одеса, ви теж, мабуть, чули, і все… Просто хочеться внести свою долю, те, що я можу зробити в пам'ять дитини, в життя Оксани майбутнє. Це якось повинні ми разом із вами зупинити. Хай не максимально. Ну, але ми повинні все зробити. Ну, не може бути пом'якшенням там, де летиш на "червоний" і тобі взагалі байдуже, бо кругом не люди. А хто ми тоді для вас?

Відчуваю, що на моєму боці мільйони людей, бо листи підтримки приходили з-за кордону навіть. Не люблю це слово "показовий суд", але я бажаю, щоб суд був показовий, і далі в судових справах саме ця справа ставилася за приклад чесності, відповідальності, безупередженості суду. Тому що в кожного з нас, на жаль, у мене вже ні, є діти. Не діти, так близькі. Давайте їх якось збережемо від цього жахіття."