Велика справа малого рятувальника: Як харківська такса досягла міжнародного успіху

Історія справжньої дружби, яка допомогла знайти справу життя не лише чотирилапому рятувальнику, але і його господарю, почалася у 2008 році. Майбутній кінолог Сергій Лухін собакою марив із дитинства, але мрія хлопця здійснилася лише на другому курсі університету.

"В 11-му класі ми з мамою домовилися, що я заведу собі декоративних щурів для того, щоб продемонструвати, що я зможу за ними доглядати. Через три роки, коли щурів було вже троє, мама дозволила мені завести собаку, але за умови, що я купую її за свої гроші й годуватиму теж своїм коштом. Тож прийшов до кінологічного клубу, де мені підібрали це цуценя", - розповідає Сергій.

Досягти взаєморозуміння з маленьким підопічним Сергій зміг не одразу – впертий собака ніяк не хотів слухатися та приносити паличку, тому хлопець пішов на дресирувальний майданчик, аби приборкати неслухняного песика. Саме там він і дізнався про собак, які шукають людей під завалами.

"Мені стало мало того, що ми займаємося лише слухняністю. Я почав пробувати інші дисципліни. Пошуково-рятувальна служба йому сподобалася. Я захотів, щоб ми з собакою могли приносити користь, і так ми почали працювати. Спочатку на волонтерських засадах, потім вже офіційно в Навчальному центрі Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України ", - зізнається кінолог.

Диплом будівельника залишився на поличці, а Сергій разом із Крісом поповнили лави ДСНС. У рядах рятувальників маленький Кріс досяг чималих успіхів. На його рахунку декілька серйозних операцій з порятунку людей. Основна робота чотирилапого – пошук людей у техногенному завалі. Незважаючи на свої габарити, маленький рятувальник успішно виконує таку роботу. Щодня у Кріса по декілька тренувань. І хоча такса – не службова собака, своїми успіхами пес довів, що головне - бажання та наполеглива праця.

"Такса за породними особливостями має ухвалювати рішення власноруч. Під час роботи його треба зацікавити, щоб йому здавалося, що йому самому хочеться це робити. З собакою треба домовлятися. Він талановитий", - додає Сергій.

Кінолог зазначає, що маленькі габарити Кріса можуть стати при нагоді під час пошуку людей, адже іноді такса здатна пройти там, де велика собака не зможе. На завалах собаки працюють самостійно, тому найважливіше – довіряти своєму вухатому напарнику. Собака йде на запах живої людини, а коли знаходить джерело запаху, сповіщає рятувальників. Кінологи пояснюють, що службові собаки не реагують на людей, які пересуваються поруч, а лише на тих, хто перебуває нерухомо під завалами. Але не обходиться без небезпечних ситуацій:

"Ми обстежували будівлю після вибуху. Піднялися на 4 або 5 поверх. Це був житловий будинок, від вибуху там вилетіли шибки. Я випустив собаку. Дивлюсь, а він вийшов через вікно. Злякався, стою і думаю: там внизу люди стоять, якщо вони закричать, значить все, він впав. А потім дивлюсь, вертається мій собака через інший отвір. Там був балкон. Кріс перевірив все і повернувся".

Окрім своїх службових обов'язків Кріс часто бере участь у змаганнях серед собак-рятувальників. Такою кількістю нагород, як у Кріса, не кожен великий пес зможе похвалитися. А минулого року такса стала єдиним представником ДСНС України на Чемпіонаті Світу серед собак-рятувальників. І хоча на початку змагань публіка й судді на малого реагували скептично, старанний пес зміг вразити міжнародне журі здібностями.

"Вони посміхаються й ставляться до цього трохи зверхньо. Але потім, коли бачать, як собака працює, вони підходять після виступу й кажуть: "Дуже гарна робота. Ми такого не чекали", - зізнається Сергій.

Окрім такси, в Навчальному центрі Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України на Харківщині служать ще два вухатих рятувальника – лабрадор і бельгійська вівчарка малінуа. Більшість часу собаки живуть дружно. Але іноді не обходиться й без "робочих суперечок" та розподілу влади. І от тут уже кому більше пощастить.

"Періодично вони з'ясовують, хто з них найголовніший. Чи Кріс, який найстарший у зграї, чи лабрадор, чи найменша та єдина дівчинка малінуа Гая. Але це на припустимому рівні. А взагалі в них дружня атмосфера в колективі", - усміхається кінолог.

Не дивлячись на те, що вік такси вже досить поважний, рятувальник не полишає служби й готується до нових міжнародних змагань. Успіх свого напарника кінолог пояснює просто: спортивний режим, здорове харчування та щира любов до роботи.

"Він так захоплений своєю справою, що іноді сам собі знаходить роботу. Шукає людей просто на вулиці. Колись дядька знайшов, який в траві спав", - посміхається господар собаки.

А от відправляти дев'ятирічну таксу на відпочинок кінолог поки не збирається. Пояснює, що для початку треба підготувати йому достойну заміну, та й полишати друга не хоче - обіцяє брати з собою на тренування й після виходу собаки на пенсію.