Le Figaro видала розгромну рецензію на харківський фільм, де зіграли Добкін і Шуфрич

Про це повідомляє міжнародне французьке радіо "RFI", передає Depo.Харків.

За відомостями радіослужби, розгромну рецензію на "Дау" опублікувала газета Le Figaro. "Жахливий вечір", "катастрофа", "гігантське фіаско", "нудьга, сміх і лють" - приблизно в таких термінах описує проект Іллі Хржановського, який повинен був здивувати весь Париж, кореспондентка французького видання.

"На папері це повинна була бути найбільш андеграундна та бурхлива вечірка 2019", - так починається репортаж Le Figaro, опублікований 27 січня. На ділі все вийшло інакше. Автор замітки описує чергу зі 150 осіб, які топчуться на площі Шатле. "Адвокати, художники, дослідники і програмісти" стоять в черзі, щоб отримати "візу", необхідну для того, щоб потрапити всередину. "Але нічого не працює", - пише Le Figaro. "Ми друкуємо візи", коли нам вдається підключитися до інтернету", - наводить видання слова співробітника проекту.

На кожну "візу" йде по п'ять хвилин. Роздача "віз" - це звалище, сумно констатує Le Figaro, мимохідь помічаючи, що організація заходів - взагалі-то "окрема професія".

"Після двох годин на холоді деякі люди вважали за краще провести вечір в іншому місці. Один із організаторів демонструє нарешті ознаки здорового глузду і вирішує, що можна обійтися без "віз"", - розповідає автор репортажу в Le Figaro. Увечері 26 січня працював лише один майданчик з трьох, театр де ля Віль - сусідній театр із Шатле - не отримав дозволу від префектури. У холі театру гостей зустрічає сам режисер. "Катастрофа розгортається на його очах. Він виглядає збентеженим. Деякі з відвідувачів, не соромлячись, говорять йому все, що думають", - описує журналістка зустріч художника з глядачами.

"Ті, хто з необережності взяли з собою телефони, повинні здати їх в спеціальні камери схову. Прохід через металошукач видає непокірних. Сюрприз: ніхто тут не видає "дау-фонів", які повинні дозволити відвідувачам отримати спеціально підібраний для них маршрут. "Ці "дау-фони" так ніколи і не запрацювали", - вибачається працівник проекту, продовжує Le Figaro. Журналістка описує воскові манекени, одягнені в одяг 1950-х і зустрічаються на шляху до кінозалу - "краще, ніж в музеї воскових фігур" - але нагорі знову черга, на цей раз перед алюмінієвими кабінками, де можна поспілкуватися зі священиками, рабинами і шаманами.

У театрі ремонт. У техніків проблеми з запуском фільму. Коли сорок хвилин по тому сеанс, нарешті, починається, "весь зал вибухає від сміху, свистить і кричить". "Фільм російською мовою показують з російськими ж субтитрами. На цей раз ідея проекту вже не подобається нікому. Гірше вечора не придумаєш. Хоча ні, - інтригує Le Figaro. - Щоб зігрітися, вирушимо в бар, прикрашений консервними банками. Горілка в залізних кружках коштує 7 євро, тепла газована вода - 2. Меню тримають в секреті: опція "Good" обійдеться в 5 євро, "Better" в 10 євро, "Best" в 25 євро. У кожній категорії треба вибрати між м'ясом, рибою і вегетаріанським меню. "Більше я вам сказати не маю права", - пояснює дівчина за барною стійкою. Кухар наповнює наші миски, і ми сідаємо на крісла в формі пеніса. М'ясо з меню "Better" виявляється яловичим язиком. Баклажанна ікра з вегетаріанської версії "Better" більше схожа на блевотину. Навіть нечищена картопля і та холодна. Повечерявши за 30 євро, ви отримаєте нетравлення шлунка. Друг кличе мене подивитися на шаманів. Але це виявляється неможливо, шамани пішли".

"Скрізь бродять люди. Навіщо потрібні візи на шість годин, на добу або, ще гірше, безлімітні і, до того ж, дорогі? - задається питанням Le Figaro. - В результаті, ніякої імпресивності, ніякої інтерактивності, нас просто красиво розвели".

Довідка Depo.Харків. Робота над фільмом "Дау" тривала майже десять років. Розробка ідеї почалася в 2006 році, знімальний процес розвернувся два роки по тому і завершився в 2011 році. За початковим задумом сюжет мав будуватися навколо радянського фізика, нобелівського лауреата Лева Ландау, чиє домашнє прізвисько Дау дало назву проектові.

Зйомки фільму відбувалися в Харкові. Там режисер Ілля Хржановський побудував маленьке уявне місто, що імітувало радянську Москву 30-х років. У центрі подій – Інститут теоретичної фізики, прототипом якого став Науковий інститут московського Інституту фізичних проблем, де Ландау працював під керівництвом ученого Петра Капіци.

У фільмі знялися низка українських політиків і відомих журналістів, зокрема Михайло Добкін, Нестор Шуфрич, Дмитро Гордон та інші.