Критичний жовтень: Коли в Харкові станеться "інсуліновий бунт"

Згідно з чинним законодавством, українці мають право отримати свій інсулін безкоштовно. Частину витрат покриває держава, частину – місцева влада. У Харківській області люди без проблем отримують життєво необхідний препарат. А от в самому обласному центрі з цим існують проблеми.

Проблема кількох років

Харків’яни уже протягом кількох років намагаються добитися повного дофінансування інсуліну. Вони зверталися до міської влади, влаштовували різноманітні акції під стінами Харківської міськради – і все безрезультатно.

"Ситуація з інсуліном не змінилася, – розповіла хвора на діабет харків'янка Альона Моісеєва. – Місцева влада так і продовжує недофінансувати свою частину витрат. Тому що після децентралізації частина витрат на інсуліни покладена на місцевий бюджет. Так як левова доля прибуткового податку залишається в місцевому бюджеті. І вона має розподілятися на наші потреби. Але відмовки такі: "Ми не маємо права, тому що це обов’язок держави". Це представники місцевої влади. Так відповідають навіть в Департаменті охорони здоров'я, так відповідають представники міського голови".

За її словами, питання дофінансування інсуліну вирішене в більшості міст України. Причому йдеться про міськради зі значно скромнішими бюджетами. А Харків чомусь не може покрити цю статтю витрат, яка пов’язана з нагальними потребами його мешканців. За словами Моісеєвої, хворі на діабет харків’яни не можуть жити без інсуліну, міська влада же це право на життя пропонує купувати за власні кошти.

"Насправді тут одна проблема накладена на іншу, – розповіла співзасновниця ГО "Діа-Дзен", що опікується проблемами діабетиків, Юлія Кукліна. – Перша проблема полягає у тому, що місцева харківська влада принципово не хоче дофінансувати інсулін. Інші міста дофінансовують, а Харків принципово не хоче. Тому проблема з інсулінами тягнеться уже кілька років. Але в жовтні наклалася ще одна проблема. Тоді мала би передатися програма реімбурсації інсулінів до Національної служби здоров'я України, але цього не відбулося з певних причин. І значить, що місцева влада знову нам повинна оплатити інсулін. Коли вони про це дізналися, ми не знаємо. Але вони явно не встигли до цього підготуватися".

В обласному Департаменті охорони здоров'я повідомили, що з держбюджету була виділена медична субвенція на інсуліни у розмірі близько 21 млн грн. Але ці кошти не були розподілені між районами, оскільки сесії і Харківської міськради, і Харківської облради були перенесені. Процес розподілення цих коштів довгий, тож харків’яни в жовтні можуть не отримати свій інсулін.

"Зараз фінансування, у всякому випадку це інформація з Департаменту, ще немає, – каже Моісеєва. – Гроші отримані, але вони повинні бути розподілені між областю та містом. Цього ще не сталося, це має відбутися на сесії. Сесія облради буде не раніше 15 числа. Кошти перерозподілять, і вони надійдуть на рахунки в область та місто. Зараз ситуація фактично та сама, фінансування немає".

Дорога хвороба

"Інсулін – це дорогий медичний препарат, – розповіла у свою чергу Кукліна. – Але людина з діабетом також змушена все життя купувати тест-смужки, глюкометри, голки для введення інсуліну, спеціальні шприці. Жити з діабетом і так дуже дорого, а якщо доводиться купувати ще й інсулін, то для багатьох це просто непід’ємна ноша. Це, наприклад, люди з інвалідністю або ті ж самі пенсіонери. До нас звертаються люди. Наприклад, звернувся дідусь, чия паралізована дружина має онкозахворювання. Їй потрібен інсулін. Вона утримується на найдешевших інсулінах, але навіть їх вони не можуть купити. Для людини з діабетом, яка перебуває на інсулінотерапії, пропуск навіть однієї ін’єкції викликає помітне погіршення стану здоров'я. Ця ситуація просто критична. І ми вважаємо, що з боку місцевої влади це дуже безвідповідально. Тисячі людей залишають напризволяще".

На сьогоднішній день фактично кожен дорослий харків’янин не отримує інсулін відповідно до своїх потреб. Харків’янка Олена К., яка побажала залишитись анонімною, розповіла, що отримує тільки 50% інсуліну. Усі інші необхідні медикаменти вона купує за власний кошт. Жінка зазначила, що будь-яка медична витрата створює певні проблеми. Інсулін коштує дорого, тому люди з діабетом змушені економити на всьому. Деякі змушені шукати дешевий препарат по різних діабетичних групах, що створює певні ризики.

Олена на необхідні медикаменти витрачає близько сотні доларів щомісяця. Частину потреб інсулінозалежних намагаються покрити волонтери. Допомога надходить із інших міст України та навіть з-за кордону. Наприклад, інсулінову підтримку надають литовці.

"Литовські волонтери не в змозі забезпечити всю Україну, – підкреслила Олена. – Вони і так тягнули, як могли. І то була допомога в основному первинно виявленим. Тим, хто потрапив у якусь скрутну ситуацію, чи тим, у кого ще тільки початок діабету і вони ще не знають інсуліну взагалі – тоді їм надається допомога. Чи дітям. Це обиралося, бо ж допомога також має свій ліміт. Зараз ще проблеми з пересиланням, бо коронавірус, кордони і все таке. Литовці й зараз передають. Але видається це тільки дітям".

Як зазначила Моісеєва, деяким інсулінозалежним харків’янам пропонують звертатися до Кернеса за матеріальною допомогою. Але зробити це може або людина з інвалідністю, або представник соціально незахищеної категорії населення. Крім того, потрібно підготувати цілий пакет документів та дочекатися, доки відповідну заяву там ще розглянуть. Це також не робитися швидко.

"Хоча легше було би цивілізовано виділити гроші, – зазначила Моісеєва. – Щоб нікого не обділили. Я про таку можливість знаю, я нею не користувалася. Але багато людей не знають, чи мають на неї права. І вимушені купувати інсулін, купувати право на життя".

Про проблему знають, але мовчать

Хворі на діабет харків’яни не завжди готові говорити про свої проблеми публічно. Вони думають, що якщо підніматимуть питання нестачі інсуліну, то це обернеться для них якимось неприємностями. За словами Моісеєвої, цим міська рада і користується. В її поліклініці тільки три чи чотири людини написали головному лікарю, що не отримують інсулін у повному обсязі. Хоча достукатися до органів влади – вельми непроста задача. "Я намагалася знайти хоча б одне рішення нашої міськради, де йдеться про виділення грошей, – розповіла Моісеєва. – Із 2016 року таких рішень немає. Є рішення щодо перерозподілення, але немає рішення щодо виділення міських коштів на потреби діабетиків. Навіть Департамент не піднімає ці питання, не виносить на профільні сесії. Я продивилася останні три наради. І на жодній не піднімалося питання діабетиків. Начебто проблема існує, але її немає. Усі про неї знають, але мовчать".

Олена К. розповіла, що вже роки переписується з Міністерством охорони здоров'я. Там її перекидають на Департамент охорони здоров'я Харківської області, обласний Департамент перекидає на міський, а той, у свою чергу, – на поліклініку. А там просто ніхто не відповідає. "Я так і не отримала відповіді на свої питання – яким чином виживати людині з діабетом, – каже жінка. – Департамент мені відповів, що фінансування хворих на діабет у Харкові відбувається згідно з державним фінансуванням. Тобто вони не хочуть віддавати гроші, яких не вистачає. В інших містах міськрада виділяє ці гроші. Такої ситуації немає ніде по Україні. Чому вони так роблять, я не знаю – коли в Харкові ставлять лавочки за всі гроші світу, туалети з музикою та рибками, коли висаджуються квіти, які тиждень простоять, а потім їх пересаджують. На це витрачаються колосальні гроші, а 30 мільйонів на інсулін не вистачає. Я не знаю, що у них в головах".

Активісти закликають людей не мовчати та не терпіти, коли немає інсуліну, адже це загрожує погіршенням здоров'я. А далі – незворотні процеси, які призводять до ампутації, серцево-судинних захворювань, втрати зору тощо. "Що плануємо робити ми як організація? Ми звертаємося до людей, щоб вони зверталися до нас, – розповіла Кукліна. – Бо ми маємо певні запаси інсулінів, які нам передавав литовський клуб діабетиків "Смалсучай". І маємо невеличкі запаси того, що люди з інших областей пересилають для харків’ян, знаючи про таку ситуацію. Звісно, що цих інсулінів недостатньо. Ми як волонтерська організація не покриємо все місто. Але є люди, у яких немає інсулінів буквально вже на завтра. Ми активізуємося і якось в соціальних мережах чи іншими каналами намагаємося знайти хоча б на перший термін". 

Тим часом міська влада обіцяє харків’янам розподілити ці кошти та радить не перейматися з цього приводу. А також киває в сторону Міністерства охорони здоров'я – мовляв, треба звертатися туди. І тому активісти переконані, що жодних дій задля вирішення ситуації ніхто навіть не планує вживати.