"Кожен сприймає біль по-своєму": Чого потребують постраждалі від війни діти

Війна, яка вже п'ять років триває на сході України, вплинула на життя тисяч людей. Породжені нею психологічні травми стали приводом звернути увагу на те, наскільки ефективною сьогодні є реабілітація

Якщо говорити про дітей та підлітків, то тут існує не одна категорія постраждалих. Це переселенці, родини загиблих військових, діти, які були вимушені повернутися на окуповані території через неможливість знайти дім на новому місці. Інтенсивність травми також може відрізнятися: є діти, які були свідками загибелі близьких, а є ті, яких вчасно вивезли батьки. Але в будь-якому разі в житті таких дітей присутній травматичний фактор. Тому питання їх психологічної адаптації та реабілітації все ще залишається напрочуд актуальним.

"Кожен сприймає біль по-своєму, – розповіла керівниця ГО "Астерікс" Анжеліка Ібрагімова. – Для когось маленький дотик – це вже дуже боляче. А когось можна вдарити – і йому ніяк. Кожна дитина сприймає цей біль по-своєму і реагує також по-своєму. Хтось із них починає себе зухвало поводити, а хтось навпаки – замикається та занурюється в себе. Друге – найстрашніше для дитини. На мій погляд, будь-яка реабілітація повинна бути направлена на те, щоб привести дитину до рівноваги, вивести її з того стану. Ось в оцьому, на мій погляд, полягає реабілітація".

Однак незважаючи на те, що проблема психологічної реабілітації залишається актуальною ось уже 5 років, на рівні держави робиться надто мало. За словами Ібрагімової, в цій сфері зазвичай трудяться активісти та ентузіасти, які вболівають за свою справу. А от хороших, стабільних та грамотних програм на державному рівні явно не вистачає.

"Головне, щоб це була комплексна робота, – підкреслила голова правління ГО "Центр психологічного розвитку "Разом", психологиня Ольга Клименко. – Не тільки психологів, а й найближчого оточення, соціальних служб, фахівців, які працюють із навчальними закладами. Влітку це оздоровлення. На жаль, можу сказати, що така система поки що не працює комплексно. Є намагання держави підтримати дітей, які постраждали від конфлікту. Але не шляхом створення певної служби чи виділення фахівців, які будуть займатися цією темою. А тим, що ці моменти реабілітації та адаптації були перекладені на фахівців, які працюють у сфері освіти. Мова йде про психологів у дитсадках та школах. І дуже велику роботу проводять громадські організації, інколи спільно, інколи не спільно – з державними".

За словами Клименко, дитяча психіка є більш пластичною. Вона піддається реабілітації та адаптації набагато швидше, ніж психіка дорослих. Головне, аби були сприятливі умови для такого "одужання". І одна з таким умов – це можливість проговорити цю травму. Наприклад, якщо дитина хоче повідати про певну проблему, важливо, щоб близькі люди могли її підтримати. Що стосується підлітків, то тут особливо важливими стають їхні стосунки з однолітками. Необхідно, щоб у дитини були нові друзі, щоб вона була інтегрована в колектив. Їй дуже важливо не відчувати себе самотньою. Крім того, в реабілітації велике значення мають різного роду активності в колі однодумців – це культурні заходи, подорожі, волонтерство тощо.

"Ми допомагаємо дітям з інвалідністю, – розповіла Ібрагімова. – І це психологічно лікує тих дівчат та хлопців, які самі постраждали від війни. Так діти стають більш відповідальними, вони стають більш добрими, вони стають більш уважними. У них змінюється ставлення до життя. Ви знаєте, волонтери – це люди трошки не в собі. Адже вони над собою. І їх особисті потреби інколи відходять на другий план. Бо є проблеми тих, кого вони вирішили рятувати. Тому ці діти також стають над собою".

Разом із тим, подорожі та волонтерство не замінять здорових і теплих стосунків всередині родини, турботи та любові близьких. Але в житті трапляються випадки, коли дорослі не можуть надати необхідної підтримки своїй дитині. Часом вони самі знаходяться у вкрай тяжкому та нересурсному стані. Трапляється, що дорослі не можуть впоратися зі своїми негативними емоціями та починають зривати злість на дітях. І корінь цієї проблеми може критися як в самій травмі, так і в нездорових моделях поведінки.

"Коли дорослі зривають злість на дитині – це не завжди пов'язано з травматичними факторами, – розповіла Клименко. – Це про моделі поведінки, відсутність зрілості, відсутність ефективних методів саморегуляції. Це може бути з емоційним та професійним вигоранням, коли немає сил відновитися та подбати про себе. Але людина цього не помічає і зривається – і найчастіше це в родинах, на дітях. Тут важливо, щоб дорослі дбали про себе, про свій емоційний стан. Щоб усвідомили, що якщо вони вже готові зірватися – то це сигнал до того, що потрібно щось робити з собою".

За словами експертки, у таких випадках батькам чи опікунам слід віднайти для себе діючі методи саморегуляції. Наприклад, під час сильного гніву та розчарування, що от-от виллється в спалах агресії, можна порахувати до п'яти, випити чай, вийти в іншу кімнату, глибоко подихати. Таких варіантів маса. Людина має усвідомлювати емоції, які її охоплюють в даний момент. Крім того, в таких випадках буде доречним сказати дитині: "Я злюсь. Але я злюсь не на тебе. Мені потрібно вийти в іншу кімнату та заспокоїтися".

Також Клименко радить дорослим пригадати ті метоли виховання, що застосовували їх власні батьки. Коли так само зривали злість та роздратування. І згадати свою реакцію, яка супроводжувала такі покарання. Чи було це для них прикладом виховання? Чи, навпаки, це відштовхувало її від батьків? Адже проблема в тому, що дорослі відтворюють нездорові методи виховання, навіть не замислюючись над їх деструктивністю та неефективністю. Як зазначила експертка, тут дуже важливо, щоб в житті травмованої дитини не було покарань. Але це не означає безкарність та вседозволеність – дитина, залежно від її віку, має бачити наслідки свої вчинків, усвідомлювати, що має не тільки права, але й обов’язки. Але бути такими мудрими та стриманими батьками виходить не у всіх. Особливо якщо дорослі травмовані, виснажені, вони не завжди можуть самостійно впоратися з власними проблемами, не кажучи вже проблеми своєї дитини. Тому тут дуже важливо вчасно звернутися за психологічною допомогою.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Харків

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook