З ким до Харкова приїздив боротися Саакашвілі

Антикорупційний форум Міхеіла Саакашвілі в Харкові виявився банальним передвиборчим промо-туром, вбивши сподівання місцевих активістів дати стусана місцевим же корупціонерам залізною рукою грузинського реформатора. Чому так вийшло? Бо так і планувалося.

Невідомими залишаються причини, які спонукали багатьох думати, що губернатор іншої області приїде в чужу вотчину викорінювати корупціонерів. Може, тестовий заїзд Саакашвілі в Харків вселив такі надії – все-таки, одеський губернатор висловив невдоволення харківською мерією, що відмовила йому в розміщенні рекламних банерів у метро.

Може, визнали його більшою мірою людиною Президента, ніж він є. А може, просто сподівалися на сприяння в реалізації тих кейсів, які були підготовлені харківськими активістами щодо харківських чиновників. Але так чи інакше – не склалося. Міхеіл Саакашвілі прибув у Харків себе показати, а на людей дивитися – чого тут дивиться, у них один суцільний колективний Кернес. Ну і розгромлені ним залишки близькодемократичної тусовки, що не знайшла себе після виборів у списках місцевих рад.

За цими залишками, власне, і прибув Міхаіл Ніколозович, бо курочка по зернятку, з миру – по нитці, копійка рубль береже й інші інші накопичувальні імперативи, що дозволяють зібрати електорат з тих, хто розчарувався, зневірився, сумнівається, і перебіжчиків. Саме ця стратегія й продиктувала неоднорідність складу учасників. З одного боку, це дозволяло позиціонувати себе як конгломерат, що об'єднався не за партійною, а за тематичною ознакою, з іншого – набрати в лави антикорупціонерів тих, хто принесе із собою шматочок майбутнього електорату, кожен – від своєї партії. Тому на сцені ми побачили і Василя Гацька, і Дмитра Добродомова, і Олену Шкрум – представників партій, чий виборець нарікає через невиправдані надії і буде радий вручити свій голос комусь гучному. Ми ж усі знаємо цей рецепт, правда? Багато обурення в голосі, багато термінології соціалістичних платформ (у вас все ще здригається при звертанні "прості громадяни"?), багато прикладів того, як було погано, і жодного – чому буде добре.

Головзлодії корупційного сьогодні в Україні були, звичайно, названі, інакше народ тікав би в розчаруванні ще до харківської секції. Ними виявилися прем'єр-міністр Яценюк (практично почила партія "Народний Фронт"), міністр МВС Аваков (шукайте там же) і генпрокурор України Віктор Шокін, людина Президента, який не впав і навіть не заляпався після лакмусового скандалу з "діамантовими прокурорами".

Поважно киваючи при останньому імені, Сергій Лещенко та Мустафа Найєм ніби детектували: і в наших рядах нечисто, брати, "борімося й поборемо", що особливо доставляло. Кажуть, що при потенційному розколі БПП-Солідарність до Саакашвілі піде так зване прогресивне крило пропрезидентської партії, а простіше кажучи – молоді та гнучкі; та й присутність серед доповідачів нардепа-харків'янина від БПП Михайла Кобцева теж сигналізує. Начебто одна команда, one way, one goal, та особиста неприязнь Кобцева до губернатора Райніна штовхає першого в обійми до Саакашвілі. У кулуарах шепочуться, що Михайло хоче стати у Міхеіла головним по області і має на це всі шанси.

Цікавий вихід основних доповідачів по корупції в харківській мерії – молодіжної групи "Самопомочі". Відпускаючи розумних і перспективних легіонерів на цей бенкет духу, керівництво харківської "Самопомочі" сильно ризикує невдовзі побачити їх у рядах руху "За очищення". А може, і не відпускав їх ніхто, самі проявили ініціативу, оскільки традиційно "Самопоміч" сповідує догмати закритого клубу за інтересами – не блокуватися, не вливатися, не взаємодіяти, що, втім, в реаліях української політики нагадує спробу любити жінку, не розстібаючи штанів. Але, так чи інакше, моноліт цього відносно нового для Харківщини проекту починає потріскувати, оскільки не під запис деякі члени партії висловлюють сумніви в ефективності партійної лінії харківської облорганізації.

Саакашвілі треба віддати належне: він залучив емісарів від різних, як неохоплених, так і слабоохоплених груп електорату. Тепер він поїде в обіцяний тур по 400 містах України, а майбутні намісники рватимуть конкурентів за майбутні крісла під прапорами антикорупції. Пересічному виборцю практично не видно тонкощів; втілювати кейси по боротьбі з корупцією доповідачі зможуть тільки, якщо увійдуть до місцевих рад від партії Міхеіла Ніколозовича. Чи не увійдуть. Чи увійдуть, але не зможуть, як це відбувається зараз із тринадцятьма депутатами міськради від "Самопомочі". Але це технологічні деталі, а поки що про вибори ні слова, і навіть про Кернеса ні слова, і, уявіть, парк Горького всього один раз згадали, зате в багатьох залишилося від форуму відчуття, що корупцію в Харкові якщо не побороли, то вже взяли на приціл.

Форумчани в більшості своїй обурюються на скептиків, мовляв, корупція – це такий звір, боротьба з якими займає не один місяць. Ну ок, тільки чому не назвати речі своїми іменами і не сказати, що на шляху до безкорупційного майбутнього обов'язково створити ще одну парламентську партію, перепрошити коаліцію, вибити з політарени не лише корупціонерів, але й невигідних політичних гравців, і тільки потім згадати, що в тендері для харківської школи виграла фірма водія голови райадміністрації?

Хто не хотів розчаровуватися – не зачаровувався. Приїзд Міхеіла Саакашвілі в Харків (а так само і в інше місто України до або після нас) – звичайна, непогано організована, з грамотною логістикою виборча кампанія до майбутніх позачергових парламентських виборів, побудована на так званому "тарифному популізмі" Тимошенко, демократизована партійками близьконародного спрямування, що не пройшли до Ради, з прикладами соціальних ліфтів ("я п'ятнадцять років працював журналістом і півтора року у ВР"), на чолі якої поставлено добре ротований бренд варяга, який "не винен нікому і не боїться нікого".

Хто знає, можливо, ця кампанія стане однією з найбільш успішних і новаторських предвиборок в українському смутному партійному полі. Ось тільки сучасна історія поки що не знає прикладів, як фактично боротися з корупцією за допомогою передвиборного турне.