Історія на пагорбі: Де у Харкові "сховалася" вулиця архітекторів, дворян та художників

Вулиця Дарвіна – справжня архітектурна перлина Харкова. Це одна з найменших вулиць міста, її довжина близько 700 м. Вулиця бере початок від Пушкінської та повертає на Куликівську. Її частина складає єдиний архітектурний комплекс, побудований близько століття тому. Повертаючи на цю тиху вулицю, наче перетинаєш невидиму межу й опиняєшся на початку минулого століття. І хоча Дарвіна пережила чимало історичних подій, відома вона, перш за все, своїми мешканцями.

Як харківський полковник подарував життя унікальній вулиці

Історія вулиці Дарвіна почалася у другій половині XVIII століття. Тоді ця земля належала родині останнього полковника Харківського Слобідського козацького полку Матвія Куликовського й була просто незабудованим пагорбом із садами, який іменували Куликовською горою. Самого Матвія Куликовського називали ватажком харківського дворянства.

Із початком будівництва у 1804 році вулицю назвали Садово-Куликовською на честь власника земель. Після Жовтневого перевороту в 1917 році її перейменували на честь засновника теорії еволюціонізму британського вченого Чарльза Дарвіна. Під час німецької окупації у роки Другої світової війни вулиці повернули історичну назву, але після звільнення Харкова знову стали називати на честь британця. Ця назва зберігається й досі.

Слід додати, що ще один з Куликовських – полковник Кірасирського полку Микола Куликовський – у 1916 році став чоловіком сестри імператора Миколи ІІ Ольги. Саме він дав початок морганатичній гілці роду Романових (морганатичний шлюб - шлюб між особами нерівного становища, – Ред.). В родині було двоє синів. Після 1917-о він емігрував у Данію на батьківщину матері своєї дружини, а от його мати жила на вулиці Дарвіна до кінця 1920-х років.

Активна забудова вулиці розпочалася наприкінці ХІХ століття у зв'язку з початком будівництва у 1870-х роках технологічного інституту (НТУ "ХПІ" - ред.) неподалік. Це був перспективний та престижний район, де намагалися оселитися підприємці, інтелігенція, митці.

Де шукати маєток родини найвідомішого харківського архітектора

Більшість історичних споруд на вулиці Дарвіна збудовані за проектом Олексія Бекетова. Тут і сьогодні мешкають його нащадки. Родина Бекетових змушена була перебратися на тиху вуличку на початку ХХ століття. Бекетов буд зятем відомого підприємця та мецената Олексія Алчевського, але під час фінансової кризи його родич звів рахунки з життям, а родина Алчевських зазнала серйозних фінансових втрат, тож архітектор Бекетов був змушений продати свій маєток товариству автомобілістів, а сам з родиною оселився на вулиці Садово-Куликівській, адже на той час земля тут була досить дешевою. Нове родинне помешкання архітектор збудував за власним проектом. Будинок під номером 37 мав два поверхи. На другому жили самі Бекетови, а перший вони здавали творчій інтелігенції Харкова. У різні часи тут жили відомі художники Михайло Пестриков та Микола Самокиш. Цю квартиру на першому поверсі місцеві мешканці охрестили квартирою художників. А от нащадки самого Олексія Бекетова й зараз мешкають в цьому будинку.

Знищений будинок байкаря та купця

На вулиці Дарвіна мешкав відомий український письменник, ректор Харківського університету Петро Гулак-Артемовський. Саме тут він написав свій вірш "Справжня добрiсть", байки "Пан та собака", "Солопiй та Хiвря, або горох при доpозi", "Tюхтiй та Чванько". Тут письменник і помер. Після Гулака-Артемовського на Дарвина жив купець Єнуровський, в гостях у якого бував Федір Шаляпін. За радянських часів будинок знищили, а на його місці звели багатоповерхову студентську поліклініку, яка розташована тут і досі.

Як будинок купця перетворили на осередок боротьби з революцією

Ще одна цікавинка вулиці Дарвіна – будинок під номером 9. Це колишній будинок Рижових, зведений в 1912 році за проектом візитного архітектора Віктора Величка.

Їхню родину вважали однією з найбагатших у Харкові. Купець другої гільдії, гласний міської думи Павло Рижов подарував особняк на день народження своїй дружині Валерії Олександрівні, але мешкала родина тут не довго. Вже в перші роки радянської влади будинок відібрали й влаштували тут осередок НК (надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем, – Ред.). Пізніше тут розмістилося Всеукраїнське товариство культурних зв'язків із закордоном, а з 1934 року – Будинок архітектора. Як не дивно, але це одна з небагатьох споруд, яка майже не зазнала реконструкцій.