Герої потрібні кожному: Як у Харкові переосмислюють відомий архетип

Героїчний образ був черговий раз переосмислений в межах виставки "Супер! Герой", що проходить в Літературному музеї Харкова. Об'єктом її уваги стала українська казка про Котигорошка – героя, який визволив своїх рідних від полону страшного змія. Сама історія, як і образ протагоніста, була розділена на шість основних компонентів, що мають стосунок до походження героя, історії його становлення на героїчний шлях, його ворога тощо. За словами співробітників Літмузею, схожі схеми актуальні також для творів з іншими героїчними фігурами.

 

"Ми звернулися до проблеми героя, – розповіла наукова співробітниця Літературного музею Олександра Савченко. – Ми вважаємо, що в часи, коли в Україні йде війна, ця проблема особливо актуальна. У такі вразливі моменти суспільство все більше потребує героїв. І ще легше ведеться на тих героїв, які можуть нав'язуватися, на щось, що пропонується як геройське, що вирішить зараз усі проблеми. Тому у виставки є декілька важливих складових. Треба зрозуміти, яким чином формується герой, яким чином можна зробити героя з будь-кого. Тут є шість основних рис, за якими ми розбили казку про Котигорошка. І з яких складається будь-який герой в принципі".

 

 

 

На виставці представлено книги різних десятиліть, чиї автори так чи інакше зверталися до героїчного образу. Можна побачити, що деякі вже давно втратили свою актуальність і почали негативно сприйматися в соціумі. Взяти того ж Павлика Морозова. Свого часу совєтська влада поставила його на п'єдестал, оголосила взірцем та ідеалом, на якого мають рівнятися всі без винятку діти. Але згодом він став уособленням донощика та прикладом майстерного промивання мізків.

 

"Коли ми думаємо про героїв в українській літературі, то насамперед згадується той самий Котигорошко, Кирило Кожум'яка і весь цей, можна сказати, середньовічний корпус, – розповіла Савченко. – Далі пригадуються козаки, котрі також позиціонувалися як герої. Далі Шевченко, про якого завжди розповідають як про великого героя, якого ти маєш любити. Але дуже часто через таке нав'язування діти не розуміють: чому саме я повинен ставитися до цієї людини як до героя? І чому я маю його любити?".

 

За її словами, в останні роки нових героїв майже не з'являлося в шкільному літературному курсі. Тому сучасна українська аудиторія – як дитяча, так і доросла – почала знаходити його в масовій культурі. Певною мірою це може пояснити популярність фільмів про супергероїв та тих же "Зоряних війн". Не залишаються осторонь від сучасних тенденцій і українські видавці. На виставці можна було побачити комікси про кіборгів, князя Володимира чи альтернативну Україну часів УНР, зображену в незвичній естетиці стімпанку.

 

За словами Савченко, популярність тих чи інших героїчних образів є реакцією на історичні події. Зокрема, Супермен був створений за часів Великої депресії, коли популярності набула кримінальна культура, провідними персонажами ставали вбивці та гангстери (щось схоже відбулося і в Україні в 90-х роках, коли по телевізору постійно крутили кіно про бандитів, а з кожного радіоприймача лунав шансон). Він та подібні на нього герої стали частиною сучасної міфології, що й по сьогоднішній день знаходить відгук в масової аудиторії.

 

 

"По-перше, це такий архетип, – розповіла дитяча письменниця і режисерка Юліта Ран. – Людство спить спокійніше, коли знає, що десь Тоні Старк їх захищає. Образно кажучи. Бо справді, кожному часу – свої герої. Для когось це був Геркулес, для когось – Ісус Христос, для когось – Тоні Старк. Але без героя ми не можемо існувати. Нам спокійніше, коли він є… Можна казати, що герой літературної класики часто буває складнішим. Але це дуже суперечлива думка. Насправді, я дуже люблю комікси, я фанат Марвел. Це завжди допомагає мені знаходити спільну мову з підлітками. Коли ми говоримо про комікси, то часто думаємо: "о, це дуже проста історія, це примітивні герої". І це для дітей. А в хороших коміксах герой так само має складну життєву історію, якусь внутрішню драму, яку має і герой класичної літератури. Просто кожному часу – свої герої".

 

Варто зазначити, що образ героя в світовій культурі неодноразово ставав об'єктом різного роду досліджень. Так був придуманий термін "мономіф" або "єдиний міф". Як писав американський дослідник Джозеф Кемпбелл у своїй книзі "Герой з тисячею облич", він позначає певний універсальний шаблон, на якому базуються міфи всіх народів світу, літературні твори, фільми, комікси, відеоігри та навіть реклама. Ось тому цей міфологічний образ так легко знаходить відгук в людей будь-якого віку та будь-яких вподобань.

 

 

"Це може бути такий собі маяк, – розповіла Ран. – Людина думає: мій особистий герой має такі риси, яких мені особисто не вистачає, я можу над собою попрацювати, щоб якось наблизитись до нього. Герой має надихати. І він може це зробити. На творчість, на роботу чи просто на те, щоб вставати зранку. Бо життя в підлітків не дуже легке, не дуже веселе та радісне інколи буває. І тільки думка про героя: "Нормально. Переживу". Я багато читаю та дивлюся кіно. В мене ціла купа різних улюблених героїв. Якщо можна вивести такі загальні риси героя, то це часто складне дитинство. Як в Гаррі Поттера, наприклад. Це той, хто, незважаючи на це, виростає доброю, чесною гідною та благородною людиною. І це той, хто весь час думає не тільки про себе. Це для мене дуже важливо".

 

Варто зазначити, що героїчний архетип відображає не тільки реалії свого часу, а й смаки сучасників. Особливо це стало помітним в останнє десятиліття, коли аудиторія отримала можливість впливати на кіно- та книговидавництво. Та і вибір став куди ширшим, а героїчні образи – особливо різноманітними. Тоді як величезний культурний пласт попередніх десятиліть дав можливість сучасникам знайти такий героїчний образ, який би відповідав власним поглядам та вподобанням. Хочеш, черпай натхнення в героїчному епосі, в класичній літературі чи науковій фантастиці. Благо, що героїчний образ, скоріш за все, ніколи не втратить своєї актуальності.