Формула хорошого походу: Як пішу подорож зробити вдалою

Тим більш, що після початку пандемії та закриття кордонів внутрішній туризм став трендовим явищем. Але до походу слід підготовитися заздалегідь. Недбало зібраний наплічник та невдало обраний маршрут можуть сильно зіпсувати мандрівку. Досвідчені організатори походів розповіли про те, як правильно підготувати себе до подорожі та уникнути типових для новачків помилок.

Збираємося в похід та залишаємо все зайве

Щоб похід був вдалим, планувати його слід заздалегідь. Одяг, взуття, наплічник та спорядження мають відповідати як погодним умовам, так і особливостям маршруту. Якогось ідеального та універсального набору не існує. Як зазначив харків’янин Юрій Чорнобук, новачки часто забувають про те, що походи бувають різними. Один вибір взуття залежить від особливостей маршруту. Наприклад, у тих же Карпатах нерідко випадає роса. Тому слід подбати, щоб взуття не намокнуло під час походу.

Ще одна помилка, якої часто припускаються новачки – це намагання брати приклад з популярних мандрівників. Новачок думає, що якщо якийсь відомий travel-блогер пройшов Гімалаї в одних черевиках, то в Карпатах в таких же також буде зручно. Але в реальному житті подібний підхід не працює. Бо що було зручним в Гімалаях, то зовсім не підійде для Карпат. Тому що стосується вибору одягу, спорядження та взуття, то тут новачкам краще порадитися з досвідченим інструктором. Людина, яка добре знає запланований маршрут, може дати доречні поради.

"Найбільш розповсюджена помилка новачків – це перевантажений наплічник, – підкреслив Чорнобук. – Вони беруть багато зайвих та важких речей. Одна й та ж річ може бути як легкою, так і важкою. Наприклад, миска, кухлик, одяг. Ложка може важити як десять грамів, так і тридцять. Новачки, я правило, взагалі про таке не думають. Вони просто беруть ложку, яку не шкода загубити. Але важке складається з великої кількості легкого. І чогось одного важкого в наплічнику може навіть і не бути. А новачки цього не розуміють. Вони не думають, що можуть "зекономити" на вазі. Подумаєш, 700 грамів... Але коли таких предметів багато, то сумарно вага виходить надто великою. Я, наприклад, стараюся зменшити вагу. Наприклад, відрізаю від своєї зубної щітки ручку. Нерідко вона губить більше половини власної ваги. Це чудовий результат. Ти більше 50% економиш завдяки такій простій дії".

Також новачки сильно помиляються, коли недооцінюють небезпеку дощу і не беруть з собою хорошого дощовика, який може захистити їх від негоди. Вони орієнтуються на міські умови, коли можна просто дійти додому та змінити мокрий одяг. Але в поході такого не буде. Там може скластися така ситуація, що дощитиме кілька днів поспіль.

Що стосується наповнення наплічника, то якоїсь ідеальної формули не існує. Вдало зібратися може сама людина, виходячи з власних вподобань та бажань. Головне не брати речі, які в поході ляжуть зайвим вантажем.

Плануємо маршрут та адекватно оцінюємо свої сили

Перед тим, як відправитися в похід, необхідно, як слід, ознайомитися зі всіма деталями маршруту. Це дозволить новачку не тільки правильно зібратися, а й уникнути неприємних ситуацій, коли маршрут виявляється надто складним чи тривалим. Як зазначила харків’янка Наталія Жадановська, перед кожним добре організованим походом всім учасникам повідомляють деталі мандрівки – маршрут, кілометраж, складність. Також їх інформують, чи можна брати з собою дітей. Таким чином ще на етапі планування відсіюються люди, які фізично не готові до такої подорожі.

"Команду краще вибирати з перевірених людей, яких ти знаєш особисто, – радить харків’янин Андрій Сокол. – Наш турклуб в основному спеціалізується на походах на довгі відстані – до 30 кілометрів на день. Не кожен таке подужає. Тому якщо людина не може подолати одноденний похід на 30 кілометрів, то на більш серйозні я її не братиму. Тут потрібна фізична готовність. Якщо я не знаю людину, то з вірогідністю в 90% брати не буду. Важливо, щоб вона пройшла з нами хоча б один одноденний похід".

Багато в чому успіх походу залежить від того, чи є поряд досвідчені туристи. Бо якщо у мандрівку збираються новачки, вони можуть допуститися купи організаційних помилок. Про необхідність мати в групі такого гіда наголошує киян Орест Кінаш, який близько чотирьох років організовує сходження в гори як в Україні, так і за її межами.

"Досвіду недостатньо, але йти хочеться, – зазначив він. – Керівника немає. Почитали інформацію в інтернеті, почитали, можливо, якусь літературу. Маршрут вибрали, він цікавий, але нікому не знайомий. І на свій страх та ризик ідуть. Тому мають місце такі помилки, як невдало вибране місце ночівлі чи нехтування матеріалами для орієнтування – картою, компасом, навігатором. І там людей запитують. А ті не завжди дають коректні та правильні відповіді. І це може призвести до блукання. А якщо мова йде про зимовий період, то це все може вилитися в трагічні наслідки. Влітку вони значно м’якші".

Також досвідчені гіди можуть уникнути помилок під час самого походу. Наприклад, підказати, як правильно встановити той же намет. За словами Кінаша, невдало обране місце ночівлі може призвести до великих проблем. Той же дощ із вітром можуть як намочити туристів, так і знести їх намети. Також варто пам’ятати, що деякі маршрути можуть бути не під силу новачкам. Наприклад, взимку Карпати надзвичайно красиві. Але в той же час там мандрувати дуже важко і небезпечно. Тому Кінаш не рекомендує починати знайомство з туризмом із зимових походів – влітку гори більш дружні до новачків.

Зважаємо на людський фактор

Атмосфера походу також в багато чому залежить від самих людей. Досвідчені туристи радять збирати групи, де всі учасники більш-менш рівні за своїми силами та амбіціями. Також вони мають чітко усвідомлювати характер самого походу. Адже буває так, що одні люди прагнуть спортивних досягнень та можливості самоствердитися. Вони кожного дня будуть заміряти, скільки пройшли кілометрів і як високого піднялися в гори. Щоб потім хизуватися своїми досягненням в соцемережах. Інші ж будуть насолоджуватися самим походом та милуватися краєвидами. Їм такі досягнення ні до чого.

"Конфлікти можуть винити тоді, коли хтось проситься відпочити, проте вже існує чітко визначений план, – розповіла Жадановська. – Хоча насправді таке буває рідко, адже в поході передбачені точки відпочинку. Протиріч також ти уникаєш, коли даєш анонс про похід. Людина одразу ж розуміє, чи цікаво їй це, чи ні. Таким чином походи проходять на дружній ноті. Як я вирішую суперечки: якщо у нас є можливість зайти на ще один об’єкт, зробити додаткове коло та при цьому прискорити темп, то я даю правило вибору всій групі. І всі із задоволенням йдуть на бонусний об’єкт. Якось так".

Також посіяти зерно розбрату може побут. Тому краще заздалегідь обговорити деталі кемпінгу та розподілити ролі – хто відповідає за приготування їжі, а хто буде збирати дрова та підтримувати вогнище. Бо якщо чітко не озвучити такі деталі, то в групі може початися безлад. Вже не кажучи про ситуацію, коли людина відмовляється щось робити тільки тому, що ці обов’язки їй ніхто не озвучив заздалегідь.

"Дуже важливий авторитет керівника, – зазначив Чорнобук. – І наскільки інші його визнають. Якщо з якоїсь причини керівник не може бути лідером – це вже проблема. Також є ще один важливий момент: потрібно скласти чіткий план маршруту. І всі люди повинні його чітко розуміти. Куди ми йдемо, о котрій годині, навіщо, о котрій прокидаємося... Часто люди його упускають. І, наприклад, кажуть: "ми йдемо в похід, дійдемо до цього от об’єкту, а потім розберемося". У такій ситуації у кожної людини виникають свої думки стосовно того, що всі робитимуть далі. У мене була така ситуація. Ми колись ходили в похід по Криму. У мене була своя ідея маршруту. Мене запитали: "Послухай, а море ми побачимо? А я кажу: "Видно буде. Якщо ми раніше пройдемо маршрут, то тоді й на море потрапимо". І все – у частини людей виникла ця ідея – що потрібно йти швидше, щоб потрапити на море. А в частини людей – ні. По суті, виникла суперечка в групі".

Він зазначив, що завдяки чітко викладеному плану можна уникнути і таких от проблем. Люди мають чітко розуміти всі деталі свого маршруту та не мати зайвих сподівань. Тоді похід принесе куди більше користі та задоволення для всіх його учасників.

"Різні фактори мотивують людину йти в похід, йти в гори, йти на альпіністське сходження, – розповів Кінаш. – У моїй практиці були різні моменти – починаючи з того, що людина хоче ствердитися, підняти свою самооцінку. Були випадки, що люди йшли просто за компанію. Але одні залишались і продовжували роками ходити в походи, а інші після першого походу відсіювалися. Якщо брати трохи ширше, то однозначно людина долає себе, переборює якісь власні слабкості, невпевненості, страхи. Але я проти такого виразу, коли кажуть: "Ідемо підкоряти гори, ідемо підкоряти вершини". Бо їх неможна підкорити. У першу чергу людина підкорює себе, підкорює свій характер, свої слабкості. Ну, і це захоплює. У горах надзвичайно красиво. Побачивши фото, послухавши розповіді друзів, більшість новачків вибирають такий вид відпочинку".