Дім з грифонами та притулок для дворянських сиріт: Що приховує вулиця у серці Харкова

Пушкінська – одна з основних вулиць міста, її довжина – понад п'ять кілометрів. Тут можна побачити незвичайні пам'ятники, історичні будиночки, університети та парки. Саме на цій вулиці розташована найглибша станція харківської підземки. Але ще два століття тому Пушкінська була окраїною, де проживали іноземці.

Як німецьке поселення дало життя центральній вулиці Харкова

Історія цієї вулиці бере початок у 1805 році. Саме тоді на околицю Харкова заселили іноземні родини. Вони приїхали сюди на запрошення Василя Каразіна. Німецькі ремісники викладали в Імператорському університеті (сучасний ХНУ ім. Каразіна – ред.), тож поступово тут утворилася маленька "німецька колонія". Німці навіть лютеранську церкву поруч збудували, а саму вулицю місцеві мешканці прозвали відповідно – Німецькою. Перейменували її у 1899 році - у столітню річницю з дня народження Олександра Пушкіна її вирішили назвати на честь поета.

Слід додати, що на самому початку Пушкінської колись була велична церква. Її звели у 1896 році, освятили на честь Св. Миколая, але проіснувала вона зовсім недовго: вже 1930 року її висадили в повітря начебто через розбудову трамвайної лінії.

Де на Пушкінській шукати будівлю з піском

Будинок під номером 14, відомий як Інститут вакцин ім. Мечникова, у народі ще називають "будинком з грифонами". Триповерхова споруда з цими чудернацькими створіннями була збудована понад століття тому за проектом відомого архітектора Олексія Бекетова. Зводити будинок почали у 1911-му, коли медичне товариство вирішило відкрити у Харкові бактеріологічну станцію. Тут надавали допомогу тим, кого вкусили скажені тварини, й саме тут був перший хіміко-бактеріологічний кабінет міста.

Актова зала цього будинку має секрет. Справа в тому, що, коли Бекетов проектував будівлю, то створив у залі унікальну акустику – звук було чути однаково в усіх кутках. Під стелею були закладені мішки з піском, які, власне, й забезпечували акустичне ноу-хау. У 1990 роках під час ремонту мішки прибрали й виступи в залі стали ледь чутними.

Як імператорський будинок став притулком для дворянських сиріт

Ще одне творіння Олексія Бекетова – будинок під номером 77. Це була його перша будівля. Сьогодні в ній розташована харківська "Юрка" - Юридична академія, а раніше тут було комерційне училище. Подейкують, що своєю появою воно зобов'язане катастрофі, яка сталася з царською родиною біля станції Борки у 1889 році. Тоді імператорський потяг злетів з рейок. Незважаючи на численні жертви й пошкодження рухомого складу, в тому числі царського вагона, Олександр III і члени його родини не постраждали. На згадку про чудесний порятунок від загибелі царської сім'ї харківські купці відкрили комерційне училище імені Олександра III.

У будинку навпроти, де сьогодні також розташований один з корпусів юридичного університету, жили й навчалися дворянські сироти. Це був притулок, його звели за рахунок пожертв місцевих підприємців.

Де у Харкові шукати будинок Довженка

Саме на Пушкінській свого часу мешкав відомий український письменник і режисер Олександр Довженко. Його маленька кімнатка була розташована на третьому поверсі у будинку № 62 - сьогодні в цій будівлі поселився обласний центр культури і мистецтва. У 1920-ті роки молодий Довженко працював художником в газеті "Вісті ВУЦВК" та ділив кімнату з колегою. Обстановка у кімнаті була досить бідною, навіть стільців не було, але це не заважало митцям збирати довкола себе друзів, які сиділи просто на дерев'яних ящиках. Після того, як до будинку переїхав виставковий центр, його співробітники знайшли в кімнаті режисера таємні двері, щоправда, вели вони до комірчини, яка тоді слугувала художникам замість холодильника.

Як релігійний осередок євреїв перетворили на спортивний центр

Харківську синагогу звели на початку минулого століття на місці молитовного будинку. Це друга за площею синагога в Європі, своїми розмірами вона поступається лише Будапештській синагозі. Висота її купола складає 42 м. У 1923 році радянська влада вирішила закрити синагогу, пояснивши це "проханням єврейських трудящих". У ній розмістився "Єврейський робочий клуб імені Третього Інтернаціоналу", а з 1941-го - дитячий кінотеатр. Пізніше будівлю взагалі переобладнали під спортивний центр "Спартак". Відновила свій історичний вигляд та функціональне призначення синагога вже за часів незалежної України.

Таємничі історії НКВС та будинку без підвалу

А от будинок № 46 поблизу станції метро "Архітектора Бекетова" не вражає архітектурою чи сторічною історією. Будівля, в якій сьогодні розташована фіскальна служба, має іншу особливість. Її звели лише 1999 року на місці колишнього пустиря. Але місцеві мешканці розповідали, що у 1930-х роках на територію, щільно обнесену парканом, ночами приїздили фургони. Начебто тут був таємний гараж НКВС. Однак історики пояснюють рух фургонів тим, що всередині кварталу був будинок чекістів. Сам таємний рух машин співпав у часі із жорстокими розстрілами в Харкові.

Де шукати перше радянське студмістечко

Будівлі гуртожитків Харківського політехнічного інституту називають одним із перших радянських студмістечок. Це один з найбільших гуртожитків міста. Він складається з десяти сполучених комунікаційними вузлами п'яти- і шестиповерхових секцій, тож і назву гуртожиток отримав відповідну – "Гігант". Споруда є прикладом харківського конструктивізму. Її звели у 1931 році. У часи Другої світової війни тут був шпиталь. Після війни зруйновану будівлю відновили, поруч збудували ще декілька споруд. Гуртожиток функціонує й сьогодні.