Бентежна топоніміка: Чому Харкову не варто пишатися легендарним козаком Харком

Історія Харкова привертає увагу все більшого кількості дослідників минувшини, проте вона досі залишається таким собі "неораним полем"

Усе через те, що довкола минувшини міста утворилося чимало міфів і легенд, які наскільки полюбилися пересічному харків'янину, і, часом, підміняють собою реальні історичні факти. Про історію Харкова, панування історичних міфів та процес перейменування вулиць в інтерв’ю Depo.Харків розповів дослідник міської старовини Андрій Парамонов.

На сьогоднішній день частина істориків концентрується навколо дослідження минулого Харкова. Як нині розвивається історична наука в даній сфері?

– Історично, я вважаю, не дуже розвивається. Тому що у нас дуже багато людей, які цікавляться історією міста, але саме в цій сфері панує велика кількість легенд та міфів. А історики – вони, як і в попередні роки, десь там, на задньому плані. Вони займаються офіційною історією. І не проводять, скажімо так, боротьбу за чистоту історії міста. І взагалі, це прикро. Тому кожне офіційне видання з історії міста дуже важливе.

А чому поширюються ці міфи та легенди? І хто зазвичай цим займається?

– Скажімо, екскурсовод, який проводить екскурсію, вважає за краще доповнити офіційну історію якимись привабливими сторінками. Але ці привабливі сторінки будуть перебільшувати бажання людей почути щось цікаве про минуле. А історики не спростовують цю інформацію, вони займаються своїми справами. Наприклад, в Мерефі вважають, що вона була заснована в 1595 році. А історики ніяк на це не редагують. Тобто хай в місті вважають свою історію такою. Але це ж неправда! Це легенда.

Є ще інші моменти. Наприклад, поставили у нас пам'ятник засновнику Харкова. Це так званий козак Харко. Так, влада зробила крок до того, щоб вважати його пам'ятником засновникам міста, у народі він залишається Харком. Але це міфічна фігура, його ж не було в історії міста. Саме зараз зробили пам'ятник Івану Сірку. І теж: як його зробили, яка ця постать, в якому він одязі, яка там гармата поруч з ним стоїть? Все це не робить цю історичну постать історичною, а більш легендарною та міфічною.

На фото: Андрій Парамонов

 

Як ви сприйняли перейменування харківських топонімів в межах декомунізації?

– Я вважаю, що було зроблено дуже багато помилок. Саме тому, що міська влада долучила, скажімо так, непрофесіоналів. Наприклад, є у нас Гольдбергівська вулиця. Хоча це прикра помилка. І я знаю, звідки вона йде. Колись так написав у своєму звіті архітектор Олександр Лейбфрейд. Але в своїй книзі, яка вийшла в 1998 році, він цю помилку виправив. Проте для текстового звіту вона залишилася, він був опублікований ще в 1980-ті роки. І з того часу йде помилка, що Гольберг був перейменований на Гольдберга. І зараз би виправити цю помилку… І якщо ми вважаємо, що вулиця названа на честь людини, яка побудувала Трьохсвятительську церкву, яка залишила свій маєток на цій вулиці, – то чому б ні. Але я вважаю, що краще б таки назвати вулицю Заїківською, якою вона була з першого свого найменування. Тому що це був такий район передмістя Харкова. З давніх часів це було. Це було б краще. Адже у Гольберга були як досягнення, так і було дуже багато прикрих моментів із його біографії. Тому я не думаю, що було варто так робити.

Також у нас є вулиця Жон Мироносиць та Мироносицька вулиця. Це одна назва, розумієте? Чому називати вулиці, які розміщуються поруч, однією назвою? Ну, і так далі... Тобто є, що нам повертати. Я думаю, що перейменування ще нас чекає попереду.

Яке перейменування ви вважаєте найбільш вдалим?

– Мені сподобалося, що перейменували ще до декомунізації площу Рози Люксембург на Павлівську. Але треба зазначити, що все ж таки офіційно ця площа Павлівською не називалася. Вона була Проїзною, Базарною, Торговою. А Павлівським там був лишень невеличкий скверик при "Гранд-Готелі". Вона ніколи не була Павлівською в архівних документах. Вона скрізь значиться як Торгова. Павлівською називали журналісти, Павлівською називали видавці поштових листівок. І так в народі вона називалася, адже була на слуху в купців, які там продавали товари за дуже дешевою ціною.

Наскільки, на ваш погляд, важливо популяризувати реальну історію Харкова?

– Звичайно варто. Я вважаю, що справжня історія має популяризуватися та просуватися серед містян. Чому? Так люди будуть пишатися справжньою історію, а не міфічною. Якщо у нас будуть пишатись тим, що в нас є козак Харко, то з нас будуть сміятися кияни, будуть сміятись мешканці інших міст. Але у нас є те, чим Харків міг би здивувати Україну, увесь світ. Чому б нам не популяризувати реальну історію нашого міста?

А чим Харків може пишатися?

– Тим, що сюди приїжджало багато людей, які свого часу були невідомими. Але тут вони входили до вищого світу, ставали геніями та знаменитостями. Є також багато людей, які прожили в Харкові не так багато часу, проте саме тут вони здобули свою популярність. Це були і письменники, і поети, і художники. Взагалі у нас велика кількість художників, які мають картини по всьому світу. Але разом з тим жодним разом не асоціюються з Харковом. Це, скажімо, Браіловський, Первухін, той же Левченко, якого знають в Україні. Але про те, що він походить із Харкова, знає невелика кількість спеціалістів. Той же Васильківський…  як ми знаємо, його ім'я експлуатують по-різному. Але якщо б його пов'язували з Харковом, то ми, харків'яни, мали б якийсь прибуток до іміджу міста.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Харків

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook