Автокефалія: Центральний і східний фронт

Подія історичного масштабу змушує ширше поглянути на те, що відбувається довкола

Автокефалія: Центральний і східний фронт…

У суботу, 15 грудня, в Києві пройшов Об'єднавчий собор, який проголосив створення в Україні незалежної від Москви Православної церкви та обрав її предстоятеля.

Фахівці вказують на ризики і відзначають, що 15 грудня остаточної крапки у боротьбі за Незалежність не поставлено, об'єднавчий процес православ'я триватиме, і найбільш впливовим фактором залишається гібридна війна, яку вже 5-й рік проти України проводить Росія.

Людство має багато прикладів того, як нереагування на ті чи інші загрози, запізніле усвідомлення того, що сталося, чи відсутність належних дій призводило цілі народи й країни до великих трагедій. Україна – не виняток. Навпаки – яскравий приклад. Її минуле, як і сьогодення, переконливо підтверджують це.

Втрата незалежності у XX сторіччі, подальші голодомори, нищення селянства та інтелігенції, втягнення у масштабні авантюри та війни, Чорнобиль, за великим рахунком, не отримали своєчасного масового усвідомлення – що відбулося, а отже, трагедії не стали застереженням від неповторення сьогодні. Можна багато говорити про причини, передусім нарікати на застосований Москвою маховик кривавих репресій та гонінь, на тотальну столітню антиукраїнську пропаганду та реальні дії північного сусіда. Наслідок сумний, і досить одного факту – Україна має 45 мільйонів населення замість 100, які прогнозувалися демографами на початок XXI сторіччя.

У ці дні гостро стоїть питання існування та відстоювання держави. Суспільство – на черговому зламі історії. Набуття автокефалії Української православної церкви на тлі 5-річної агресії Росії є чинником, який визначить все подальше життя країни.

Отже, сьогодні Україна робить свій історичний, цивілізаційний вибір.

В очікуванні автокефалії, погрози Москви

У процесі боротьби за незалежність Православної церкви України, надання автокефалії та напередодні Об'єднавчого собору в Києві президент Росії Володимир Путін восени 2018-го спеціально скликає у Москві "Совбез", проводить відкриту агресію в Керченській протоці.

Як нагадує глава МЗС Литви Лінас Лінкявічюс, ще на засіданні Ради НАТО-Росія 2008 року, президент РФ, не соромлячись у виразах, намагався вплинути на Альянс, називав Україну "штучним утворенням, "помилкою історії".

Сьогодні лідер Росії погрожує "захистом інтересів православних в Україні" аж до розміщення у кожному храмі та монастирі своїх загонів. Його підлеглі лякають наступом української армії на Донбасі та "хімічною атакою", які буцімто готує Київ, "з виходом до кордону з Росією".

У відповідь офіційний Київ інформує громадськість та весь світ про посилення агресії та тривожну зовнішню обстановку.

"Навколо України, на тимчасово окупованих територіях Донбасу і в Криму розгорнуто наземне угруповання чисельністю близько 80 тисяч військовослужбовців РФ, близько 1400 артилерійських та ракетних систем, 900 танків, 2300 броньованих машин, близько 500 літаків та 300 вертольотів. В акваторіях Чорного, Азовського, Егейського морів виконують завдання понад 80 кораблів та 8 підводних човнів РФ, у тому числі ударних – 23 кораблі і 6 підводних човнів", - повідомляє на початку грудня президент Петро Порошенко та 13 грудня проводить переговори в НАТО.

Крим повністю перетворений на військову базу РФ, на півострові розміщено ядерну зброю. За останніми даними, агресор стягнув на аеродромі Бельбек, зокрема, 24 літаки винищувальної авіації та 150 одиниць військової техніки. Окупаційні війська на півострові розпочали бойове чергування новітніх зенітних ракетних комплексів С-400 "Тріумф", радіус дії яких повністю накриває територію України.

Українська розвідка неодноразово фіксує біля українського кордону та на території анексованого Криму російські комплекси "Іскандер", що несе загрозу далеко за межі України. Під прицілом російських ракет опинилася половина Європи.

"Якщо Росія порушує договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності – це ставить під загрозу безпеку більшості країн Європи. Розміщення таких комплексів поблизу кордонів Європи несе безпосередню пряму загрозу всій території європейських країн", - заявив 5 грудня представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скибицький.

З останніх повідомлень української розвідки: захист узбережжя Кримського півострова Росія посилила 16 бойовими установками ракетних комплексів "Бастіон" і "Бал", здатними уражати цілі по всьому Чорному морю. Згадані вже 6 підводних човнів нового типу можуть бути озброєні ракетними комплексами "Калібр" із дальністю ураження наземних цілей до 1500 кілометрів.

За уточненням Скибицького на 14 грудня, Росія також перекинула в окупований Крим 100 бойових літаків нового типу: "Це літаки Су-27 і Су-30, які здатні виконувати завдання по всій глибині Чорноморського регіону. Можуть покривати всю територію як Кримського півострова, так і майже всю територію України".

За його словами, глобальний конфлікт може розгорнутися вже у найближчі роки: "Зараз усі плани переозброєння великих держав, зокрема, РФ, заплановані на 2023-2025 роки. Світ може бути готовим до глобального конфлікту буквально за 6 років, але він може розпочатись і раніше". У гіпотетичній третій світовій війні "Росія, посилена ресурсами України – це буде зовсім інша Росія", зазначив В. Петров, підкресливши, що це поступово усвідомлюємо не лише ми, а й західні еліти, які розуміють, що Україну треба підтримувати.

Відповідь України

На початку грудня у навчальних центрах Збройних сил України розпочали збори оперативного резерву першої черги – військових везуть на навчання для підвищення боєготовності у разі нападу.

За словами начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженка, Росія з кінця серпня зміцнює свої сили біля кордону з Україною, і зараз військова загроза з її боку – найбільша з 2014 року.

Україна у зв'язку подіями і за ініціативою президента та головнокомандувача вводить 27 листопада воєнний стан у 10 прилеглих до кордону з Росією областях. Глава держави заявляє в цей день, що загроза повномасштабної військової операції Росії залишається.

Згодом, інформуючи суспільство про форми та методи російської агресії, Служба безпеки України повідомляє про посилення терористичної діяльності спецслужб РФ в Україні та використання Росією у гібридній війні релігійних структур Московського патріархату.

"Цілеспрямоване інспірування російськими спецслужбами міжконфесійних конфліктів в Україні у поєднанні з провокаціями прямої терористичної дії може стати приводом для відкритого військового вторгнення ЗС РФ в нашу країну", - заявляє голова СБУ Василь Грицак.

Державний міністр з питань оборони, національної безпеки та надзвичайних ситуацій УРСР, перший керівник СБУ, екс-прем'єр-міністр, а нині представник України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі Євген Марчук 13 грудня заявив, що "у поведінці Росії можливе все, тож треба бути готовими до різних варіантів розвитку подій".

Генерал армії України схвалює введення воєнного стану у прикордонних областях. Але, на його думку, "можливо, днів на три його можна було б запровадити і по всій Україні, щоб усі зрозуміли реальність загрози".

На "Східному фронті" без змін?

Експерти вважають, що показовими сьогодні будуть події на сході України, зокрема у Харкові, місті, яке упродовж історії, є символом, м'яко кажучи, утвердження неукраїнськости в Україні. Москва у своїй боротьбі проти Києва завжди ставила на столицю Слобожанщини – друге за чисельністю і потугою та найбільш наближене до кордону місто – менше 40 км. Саме у Харкові більшовицька Росія на тлі боротьби України за незалежність, проводячи агресію, проголосила у грудні 1917 року свою радянську владу. Звідси Москва проводила нищення села та Голодомор (за містом закріпилася назва "столиця Голодомору"). Тут розпочинала розстріл українського Відродження. Тут пустила глибокі корені тотальна та нищівна русифікація. У столиці Слобожанщини, врешті, був зосереджений один із найпотужніших в СРСР воєнно-промисловий комплекс (виробництво літаків, танків, стратегічних ядерних ракет).

На другому році незалежності Харків відзначився проведенням Собору УПЦ Московського патріархату (1992 р.). Завдяки рішенню УПЦ МП, цього церковного утворення, яке сьогодні називають "терористичним угрупованням" та "підрозділом ФСБ Росії", було розколоте православ'я в Україні.

Сьогодні Харківська єпархія УПЦ МП стала на бік київського митрополита Онуфрія, предстоятеля церкви Московського патріархату в Україні, яка виступила проти автокефалії та повністю підтримала РПЦ, що пішла на розкол зі Вселенським патріархатом.

Ось як аналізує події київська дослідниця Тетяна Деркач (мовою оригіналу):

"В церковной табели о рангах Харьковская и Богодуховская епархия УПЦ МП считается одной из ключевых. Во-первых, именно харьковский викарный епископ Никодим (Руснак), ныне покойный, стал организатором Харьковского собора УПЦ МП в 1992 г., на котором незаконно, с точки зрения церковного канонического права, был смещён предстоятель УПЦ МП митрополит Филарет (Денисенко) – нынешний глава УПЦ КП. Итоги этого собора не были приняты всей полнотой УПЦ МП, что привело к глубочайшему церковному кризису в украинском православии, длящемуся и по сей день.

Во-вторых, географическая близость Харьковской области к границе с Российской Федерацией обусловила свою специфику межцерковных отношений с "головным предприятием" – РПЦ. Причём эта специфика имеет преемственный формат независимо от того, кто возглавляет Харьковскую кафедру. Как следствие, именно церковный Харьков вырвался в верхний эшелон по поддержке сепаратистов и боевиков, воюющих против Украины на Донбассе".

Харків у часи правління Віктора Януковича прославилося й підписанням сумнозвісних "Харківських угод", завдяки чому російському Чорноморському флоту ще на кілька десятиріч була оформлена "прописка" в Криму. На виборах прикордонна область традиційно славиться підтримкою проросійських сил та п'ятої колони. У нинішній час місто стало одним із родоначальників "руху" тітушок, відзначилося масштабним антимайданом з постачанням бойовиків у Київ. Насамкінець, Харків планувався на роль столиці нового облудного витвору Москви – "Південно-східної автономної республіки". Лише в останню мить після розстрілу Майдану щось завадило президентові-втікачу Януковичу з'явитися на сепаратистський з'їзд до Харкова та здійснити масштабну авантюру. Хоча проросійським бойовикам та 5-й колоні все ж таки вдалося навесні 2014 року вивісити на одну добу над українським містом російський "триколор". У Луганську та Донбасі все це пройшло, що й дало привід Путіну розпочати війну на Донбасі.

Два дні тому, 13 грудня, надходить повідомлення СБУ: українська спецслужба отримала оперативну інформацію про проведення 6 грудня в Донецьку під головуванням представників спецслужб РФ наради керівництва "ДНР", на якій обговорювалися питання надання Україні Томосу та можливих заходів, які можуть цьому перешкодити.

"За результатами цього заходу було прийнято рішення щодо: організації хресної ходи вірян УПЦ у Києві, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Херсоні та Миколаєві у день проведення Об'єднавчого собору в столиці, під час яких будуть спровоковані силові зіткнення з правоохоронцями, з обов'язковим створенням "кривавої картинки" для російських ЗМІ", - повідомив заступник глави СБУ Віктор Кононенко.

За його словами, для збільшення кількості постраждалих до акцій планувалося залучити осіб похилого віку, інвалідів та хворих.

Одночасно патріарх Московський та всієї Русі Кирило заявив про неприпустимість надання незалежності Православній церкві в Україні.

"Можливо, ці люди (прихильники автокефалії – ред.) і праві, і в незалежній державі повинна бути неначебто незалежна церква?... Чому б не допустити таке щодо України?.. Не можна допустити", - передають слова глави РПЦ російські ЗМІ.

За словами Кирила, це неприпустимо, позаяк прихильники незалежної церкви, "ті ,хто прагне затвердити так звану незалежну церкву", пройняті злобою, готові насильно домагатися своєї мети і "погубити життя інших людей".

Наскільки реальними є погрози Путіна щодо гарнізонів у церквах, і як це сприймає українська громадськість?

На прохання Depo події прокоментував автор "Історії Христової церкви в Україні" архієпископ Ігор (Ісіченко) – керівник Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, яка не бере участі в об'єднавчому процесі, а пішла на зближення з УГКЦ.

"Те, що зараз у Харкові поменшало людей із виразно сепаратистськими настроями – це вже великий плюс. Я дуже підозрюю, що великої проблеми із цими ("путінськими" - ред.) гарнізонами не буде, тому що вони (УПЦ МП - ред.) й так ці гарнізони мають. Охорона є в кожній церкві Московського патріархату, тітушок вони утримують і в разі чого вони будуть захищені. Інша річ, що зараз вони чекають на провокації. Тому тут справді треба робити все, і я вірю, що правоохоронці наші працюють, щоби всіх цих провокацій не допустити. Наскільки я знаю, наші патріотичні організації абсолютно не зацікавлені в цьому і брати участі у провокаціях не будуть, а будуть стримувати інших. Але те, що десь подібне не буде вчинене, гарантій нема ніяких. Тому, гадаю, це дуже реальна погроза. Дуже реальна", - сказав архієпископ Ігор.

"Нахабні завуальовані погрози Росії через історичне рішення щодо Томосу на користь України, - пише УНІАН, - прокоментував журналіст Роман Цимбалюк, який із сарказмом зауважив, що будь-який "захист" Російської Федерації перетворюється на бомбардування, війну та людські смерті".

"Коли почали "захищати" російськомовних, чомусь у результаті почали довбати по Україні з артилерії. По російськомовним. І головне тепер, щоб не використовували російські авіабомби для нового "захисту" тепер уже православних. Інших способів тиску у Кремля на Україну вже немає. Тільки силовий, тільки військовий. Єдине, чого я не можу зрозуміти, чому Путін оголосив себе "захисником" всіх російськомовних та всіх православних. В конституції РФ ніби таких повноважень у президента Росії немає. Або поки що немає", - пише Цимбалюк.

Сьогодні у Харкові настрої різні. Половина населення болісно сприймає війну і з тривого спостерігає за подіями. Велика частина мислить, як і мислила протягом п'яти останніх років: "мы их туда не посылали", піддакує Путіну в тому, що "их там нет" та безкінечно повторює, що "всё это скоро закончится".

Зовні у місті та області все спокійно. Силовики звітують, що провокацій та будь-яких інцидентів немає. У міському метро вночі 15 грудня пройшли навчання на випадок повітряної тривоги. Влада відповідно працює в режимі оголошеного воєнного стану. Скасування Харківською облрадою статусу російської мови як регіональної трактується по-різному. У соцмережах, зокрема, це рішення у переддень Об'єднавчого собору називають "несвоєчасним" і таким, що "пахне провокацією". Пишуть також, що "це давно нікого не цікавить", а регіон, мовляв, залишається, як і був, "наскрізь російськомовним".

Лунають і більш узагальнюючі слова: "не для того Путін розпочинав війну", аби у вирішальну мить "взяти і "здутися", просто так зупинитися.

Утворення незалежної церкви – процес тривалий і не завершений. Очікується, що Томос про автокефалію помісної Православної церкви в Україні Вселенський патріарх у Константинополі вручить 6 січня 2019 року.

Воєнний стан в Україні буде скасований наприкінці грудня. У цей час припиняється робота, міжнародні організації, уряди та парламенти йдуть на канікули, світ зустрічатиме Різдво та Новий рік – лунають, зокрема, застереження.

Водночас, тверезо мислячі люди покладають надії на армію, спецслужби, силовиків та мудрі й виважені рішення ієрархів. А також, у випадку чого, – на своєчасні та адекватні дії центральної та місцевої української влади.

Всі новини Харкова сьогодні читайте на Depo.Харків

 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme