Антимайдан Саакашвілі: Коли соратники Міхо захоплять Раду

Із кожною акцією під проводом екс-президента Грузії чіткішими стають обриси політтехнології з реконструкції Майдану. У тому вигляді, як його розуміють за поребриком. І реконструкторам важливо, аби шоу тривало до чергових виборів Путіна

Політичний оглядач
Антимайдан Саакашвілі: Коли соратники Мі…

Помаранчеву революцію у 2011-12 роках намагалися затанцювати. Масштабне танцювальне шоу на Майдані Незалежності, де в 2004 протестували проти фальсифікації президентських виборів, одні називали цинічною спробою стерти пам'ять про ті події, інші – ефективною технологією заміщення спогадів про Майдан яскравими емоціями не політичного штибу. Мовляв, навіщо майданити, коли можна гоцати і радіти "покращенню" за президенства Януковича. Самі ж учасники дійства і телеглядачі такими глибокими речами не переймалися - видовище залишалося досить популярним.

Була спроба повернути в карнавальне русло і перші виступи восени 2013-го. Так званий, "майдан без політиків", частина організаторів якого, і це добре помічалося, не хотіла більшого, аніж постояти, поспівати і покричати "Янукович – підпиши". Так тривало аж до моменту побиття студентів уночі 30 листопада. Далі політика ЗМІ, власники яких дружили з Банковою, кардинально змінилася, бо Майдан перестав бути технологією із випуску пари в свисток.

Мабуть через те, що затанцьовування і забалакування тоді не пройшло, зараз намагаються відразу реконструювати події зими 2013-14-го: розгортання наметів, "марш за імпічмент" як калька мирної ходи часів Революції, поїздки Автомайдану до будинків чиновників, захоплення громадських будівель. Переміщення акції на Майдан Незалежності і вчорашня провокація у Жовтневому, яку засудили амбасади Британії, Канади і США, змушує остерігатися наступних дій ряжених "революціонерів". Де вони ще битимуть шибки і ламатимуть двері? Може, у Лаврі? Захоплення головного центру УПЦ МП стане ефектною картинкою для російських і світових ЗМІ на доказ слабкості влади у Києві. Також не виключено, що "міхомайданівці" спробують атакувати будівлю парламенту – цей тиждень останній пленарний перед тривалими канікулами. Мета радикалізації - продемонструвати замовнику, що народ вже дозрів до погромів.

Саакашвілі божиться, що до захоплення Жовтневого він стосунку не мав, а робили це якісь невідомі провокатори. Але, якщо він дійсно не давав наказу штурмувати культурний центр, тоді можна стверджувати, що свою акцію екс-президент Грузії не контролює, що серед її організаторів є особи, які співпрацюють з російськими спецслужбами, і саме для Росії забезпечують увесь цей цирк. Путін йтиме на вибори, тицяючи пальцем в Україну. Мовляв, бачите, у майдану є початок, та нема кінця.

Щось на кшталт "третього майдану" вже намагалися реконструювати раніше, але тоді бракувало харизматичного лідера й ідеологічного підґрунтя. Ним стала тема корупції, про яку щохвилинно говорять з усіх можливих інформаційних рупорів. І те, що влада дала привід розгойдувати державу через надто повільну і малоуспішну боротьбу з корупцією, це її стратегічна помилка. Яку доведеться виправляти депортацією Саакашвілі, зачисткою провокаторів, що повилазили з усіх дірок, і паралельно активізувати антикорупційні органи, а також дати старт антикорупційному суду, на чому наполягають західні партнери. Але всі ці речі необхідно робити максимально швидко, щоб після Нового року "гроші Курченка" чи ще когось не давали жодного ефекту.

Аби зрозуміти, що "марші за імпічмент" - технологія, а не добрі наміри для народу, у чому запевняє Саакашвілі, нагадаємо попередні спроби запалити вулицю. Перша датується літом 2014-го, коли частина людей, які представлялися учасниками Євромайдану, вперто не хотіла покидати центр столиці. Ці особи пояснювали свої дії потребою контролю за новою владою та реагуванням на події в зоні АТО. За кожної зручної нагоди вони мітингували, погрожуючи новим майданом. Аж поки на початку серпня 2014-го комунальники разом із небайдужими киянами не знесли табір цієї алкосотні, а "революціонери" не гайнули деінде.

Друга хвиля пов'язана з трагічними подіями під Іловайськом та ще кількома серйозними невдачами на фронті. Тоді вперше з'явився новий персонаж протестів - "ветеран АТО". А експерти зауважили у використанні військових у вуличних акціях намагання збурити силовиків, аби ті повернули зброю проти влади. Та фокус не пройшов і організатори провокацій затихли. Знову на повний голос вони заявили про себе 31 серпня 2015-го року під парламентом, коли в результаті теракту загинуло четверо нацгвардійців, ще сотня осіб отримала поранення. На жаль, організатори того злочину уникнули відповідальності, навіть виконавці досі лише в СІЗО. Безкарність, як відомо, породжує рецидиви. Дочекаємося гранат у бік поліції і від "міхомайданівців"?

Наступна за часом спроба скаламутити вулицю пов'язана з так званою "блокадою торгівлі на крові", яку на початку цього року організовували сьогоднішні соратники Саакашвілі Семен Семенченко й Єгор Соболєв. Вони привозили своїх "блокадників" у Київ, проте далі штовханини з поліцейськими справа не пішла. Зараз ми спостерігаємо чергову спробу підняти хвилю протестів. На "марші" Саакашвілі ходить небагато людей, проте це не повинно заспокоювати владу. На сьогодні вона має справу з найпотужнішими вуличними виступами з часів завершення Євромайдану. Те, що це – антимайдан під гаслами, якими вміло маніпулюють, зрозуміло багатьом. Зрозуміла й кінцева мета – спровокувати кров, аби дискредитувати Революцію гідності. Та незрозуміло, чому з цими панами й досі граються у піддавки...

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme