Хімік, ядерник, полярник. Іноземці, які лишили слід в історії Харкова

У Харкові могла бути створена перша ядерна бомба, однак керманичі радянської фізики побачили в цій зброї "забагато фантастичного"

Хімік, ядерник, полярник. Іноземці, які…

Іноземців Харкова, особливо тих, які жили і працювали у Харкові у першій половині минулого століття, рідко десь згадують. Складається враження, що влада СРСР всіляко підкреслювала, що радянський народ добився всього сам. Більше того, таких людей, як, скажімо, Гельферіх, називали експлуататором, а не особою, з якої починалася харківська промисловість.

До основного списку ми не внесли іспанця Мігеля Ернандеса Хілаберта, який приїжджав у наше місто й потім написав вірша "Місто-фабрика" (La Fábrica ciudad). Але пам’ятати про цього поета все-таки варто, як про одного з перших, хто у Європі поширив рекламу про Харків.

Німецька наука

Перші іноземці, які масово приїжджали до Харкова й надовго тут лишались – науковці, запрошені викладати до заснованого на початку ХІХ століття Харківського університету. Виявилося, що заштатним на той час містом іноземців було звабити простіше, ніж російських викладачів із Москви чи Петербурга. Як правило, цими людьми були німці.

У 1803 році Фердинанд Гізе, якому "стукнуло" лише 23 роки, був запрошений викладати хімію. Наступного року він заснував у місті хімічну лабораторію, вивчав мінеральні води України. У Харкові пропрацював до 1814 року.

"Гізе готові були слухати всі, хто знав німецьку мову. Найскладніші досліди він проводив з дивовижним успіхом і красномовними поясненнями. Складалось враження, що він ширяє над публікою, наче й не належить до цього світу", - свідчили його студенти.

Хімік, ядерник, полярник. Іноземці, які лишили слід в історії Харкова - фото 1

На фото: перша будівля Харківського імператорського університету, ХІХ ст.

Йоган Сігізмунд Готфрід Гут прибув до Харкова у 1808 році, коли у нещодавно створеному університеті вирішили розвивати астрономічну науку. У Харкові Гут жив і працював усього три роки, але за цей час він встиг організувати спочатку астрономічний кабінет, а згодом і обсерваторію. Першими астрономічними інструментами, якими користувались студенти, з Німеччини привіз сам Гут (деякі з них збереглись до наших часів). Після від’їзду Гута обсерваторія фактично не діяла, аж поки її по-справжньому не відродили у 1883 році місцеві астрономи.

Зазначимо, що іноземці Харківського університету того часу мали спільну рису – вони займалися точними науками.

Щедрий підприємець

До Харкова Максиміліан Гельферіх приїхав у 1851 році, до того він жив неподалік од Штутгарта (Німеччина). За свідченнями істориків, за душею в нього не було й копійки, проте у Харкові він приєднався до чисельної німецької громади, і справи його почали налагоджуватись. У Харкові він і помер у 1901 році, уже вельми багатим і відомим.

Головна заслуга Гельферіха – поява у Харкові підприємства сільськогосподарського машинобудування "Гельферіх-Саде", створеного разом з купчихою Марією Гіндермейер-Саде. У радянські часи завод називався "Серп і молот", аж поки за часів незалежності цехи збанкрутілого промгіганта не розібрали на металобрухт.

Хімік, ядерник, полярник. Іноземці, які лишили слід в історії Харкова - фото 2

На фото: церква Успіння Пресвятої Богородиці, ХІХ ст.

Харківські газети сторічної давнини писали про те, що Гельферіх не лише заробляв на місцевих мешканцях, а й лишав щедрі пожертви церковним приходам, дитячим будинкам і лікарням. Скажімо, за його кошт будували пологовий будинок №2, який зараз носить його ім’я.

Та й власних робітників поважав і неабияк підтримував. Відомо, що у 1900 році він подарував 120-ти майстрам заводу тисячу рублів, величезну на той час суму.

Дитячий рятівник

Відомий у світі норвезький дослідник Арктики Фрітьоф Нансен (1861 – 1930) бував не лише за полярним колом, а й у Харкові, коли місто вважалось столицею УРСР. Тут у січні 1923 року він у якості представника власного благодійного фонду обговорював плани порятунку українського народу від голоду, а також намагався підвищити його культурний рівень.

- Необхідно допомогти селянам відбудувати своє господарство, студентам – продовжувати навчання, а вчителям – вести педагогічну практику, - пояснював Нансен. - Пам'ятаймо, що для цієї мети нам необхідна не лише їжа, але й книга. На нас лежить великий обов'язок навчити європейські країни взаємної довіри.

Хімік, ядерник, полярник. Іноземці, які лишили слід в історії Харкова - фото 3

На фото: дитячий будинок Нансена в Харкові

Важко сказати, як саме у норвежця з’явилась ідея приїхати туди, де лише напередодні припинилися бої. Але керівникам тодішньої УРСР Раковському й Петровському дуже хотілося отримати частину тих 250 тисяч золотих карбованців, які мав на той час Фонд Нансена.

Нансен і справді не жалів коштів. В УРСР переводились сільськогосподарська техніка, харчові продукти. А у Харкові відкрились дитячі будинки, які спочатку так і називались – "Дитячий будинок імені Нансена".

Хімік, ядерник, полярник. Іноземці, які лишили слід в історії Харкова - фото 4

На фото: Нансен на залізничному вокзалі в Харкові

Увічнити пам'ять видатного іноземця у Харкові спроміглися лише у 1962 році, коли скульптор Олександр Табатчиков створив меморіальну дошку великому норвежцю. Вона висить на Харківському художньому музеї.

Ядерний натхненник

Працюючи у Харкові, Фрідріх Ланге міг значно прискорити створення ядерної зброї, але до розробки надто скептично поставилися в Москві.

До Харкова німець приїхав у 1935 році, після того, як емігрував із фашистської Німеччини спочатку до Англії, а потім і до СРСР. Його нові радянські документи були підписані особисто Сталіним, тому пізніше це вберегло німця від репресій.

У Харкові Ланге працював в українському фізико-технічному інституті (зараз це ХФТІ, яке в історичній довідці на своєму сайті про Ланге навіть не згадує). Варто згадати, що тут він побудував найбільший у світі (на той час) генератор на напругу у 5 мільйонів вольт. Ще Ланге вивчав ядро атома.

Хімік, ядерник, полярник. Іноземці, які лишили слід в історії Харкова - фото 5

На фото: одна з перших радянських атомних бомб

У 1940 році він разом із двома колегами по УФТІ подали заявку на винахід атомної бомби та використання урану-235. Групою Ланге вперше була запропонована схема, яка стала пізніше загальноприйнятою: ланцюгова реакція запускалась за допомогою звичайної вибухівки, яка створювала критичну масу. Наголошувалось і на вражаючому ефекті радіоактивних речовин, які вивільнялись під час вибуху.

Однак представники Академії наук СРСР заявили, що заявка харківських учених "не має реального фундаменту" і що у ній "забагато фантастичного".

Після нападу гітлерівців на Радянський Союз Ланге евакуювався на схід і більше не повертався до Харкова.

Чарівники м’яча

У ХХІ столітті таким собі збирачем іноземців у Харкові став уже футбольний клуб "Металіст". Кого тут тільки не було! І сенегалець, і серби, і бразильці, і справжній "десант" із Аргентини, рівного якому український футбол не бачив ні до того, ні після.

Купували заокеанських футболістів за нечувані суми. Наприклад, за аргентинців Бланко та Кристальдо власник "Металіста" Ярославський заплатив майже 15 мільйонів євро.

Хімік, ядерник, полярник. Іноземці, які лишили слід в історії Харкова - фото 6

На фото: команда ФК "Металіст"

"Металіст" настільки незвично діяв на іноземців, що спонукав одразу двох з них – серба Девіча та бразильця Едмара – змінити громадянство на українське. Власне, й третій натуралізований українець, Дишленкович, приєднався до "Металіста", щойно отримавши новий паспорт.

Не обмежена у кількості легіонерів на полі (як у чемпіонаті України) команда наробила відносного галасу в Єврокубках. У сезоні 2011/2012 харківський "Металіст" дійшов до чвертьфіналу Ліги Європи. Це був найкращий рік в історії команди.

На жаль, сьогодні "Металіст", а отже, й футбольний Харків, лишився без іноземців. Власне, й "Металіста" вже немає…

Всі новини Харкова сьогодні читайте на Depo.Харків

 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme