Український піаніст у Нью-Йорку пікетує концерти Гергіева та Нетребко та збирає кошти для воїнів АТО

Зірки класичної музики можуть зламати кар'єру

- Павло, ви намагаєтеся публічно протистояти абсолютним зіркам класичної музики світового масштабу, пікетуєте виступи Валерія Гергієва, Анни Нетребко, Володимира Співакова у США. Що вас, музиканта, спонукало виходити на акції протесту?

- Ідея пікетів з'явилася відразу після листа на підтримку політики Путіна, який підписали російські діячі культури. Гергієв через два тижні після цього листа прилітав до Нью-Йорка на гастролі. І що мене здивувало, українські активісти у США дуже серйозно до цього поставилися, сказали: "Як це, тут, у Карнегі-Хол, диригуватиме людина, яка підписала лист і відкрито підтримала анексію Криму?". Я думаю, що далеко не всі до того часу знали, хто такий Гергієв, але на акцію протесту прийшло близько 40 осіб. І відтоді у нас сформувалася своя група, а акції протесту відбуваються в інших містах США і навіть в інших країнах світу.

- Як це сприймають ваші колеги по цеху?

- По-різному. Переважна більшість моїх російських колег, а я навчався в Московській консерваторії і жив у столиці Росії майже 6 років, сприймає мою позицію дуже негативно. Також є музиканти, які упевнені, що не слід змішувати політику і мистецтво. Вони мені так і пишуть у повідомленнях і попутно звинувачують у самопіарі. Мені неприємні такі випади, але що поробиш - я не можу не виходити на акції протесту. У той же час я отримав певну кількість листів зі словами підтримки від деяких педагогів з Московської консерваторії і музикантів з Росії. Після потоку бруду, із яким я зіткнувся, мені було важливе кожне таке повідомлення, лист.

- Вам важко було зважитися? Зірки класичної музики можуть поламати вашу кар'єру?

- Звичайно можуть, і я втратив деякі зв'язки. Навіть тут, в Америці, серед людей, які організовували концерти, є шанувальники політики Кремля, війни... Але я і сам відмовляюся з ними співпрацювати, не хочу мати з ними жодних справ.
"Гергієв і Співаков відкрито говорять, що Путін рятує росіян від українських фашистів".

- Чи існує російське лобі у музичному світі?

- Я б не називав це "російським лобі", але так, є люди, як Гергієв, Співаков та інші відомі російські виконавці, які підписали того листа і відкрито говорять, що Путін "рятує" росіян від українських "фашистів", користуються своїм впливом і своїм фан-клубом, щоб просувати подібні ідеї з метою пропаганди. До того ж Гергієв не лише диригент, у першу чергу він функціонер, організатор, і відіграє досить велику роль у музичному світі. Його слово дуже багато важить, він диктує концертним залам та оркестрам, кого запрошувати.

- Хто ходить на концерти російських зірок: Гергієва, Співакова, Нетребко?

- Гергієв дуже відомий диригент і на його концерти ходять усі, і американці, і вихідці з СРСР. Така ж ситуація із Нетребко. А от Співакова слухають переважно іммігранти з Росії. Але у нас протести не тільки проти музикантів, а взагалі проти всіх, хто підписав того ганебного колективного листа. Наприклад, до Нью-Йорка приїжджав із гастролями театр Вахтангова, у складі якого є троє "підписантів". Їхні вистави були російською мовою, тому і публіка - колишні співвітчизники, з боку яких було багато агресії ...

- Із кулаками на вас кидалися глядачі?

- Особисто на мене ні, але на інших активістів - було. Намагалися розірвати плакати, відібрати листівки. Але у США будь-яка агресія карається, тому прихильники "русского мира" змушені поводитися у рамках закону. У мене ж найбільш неприємна ситуація була пов'язана якраз із Гергієвим. Він несподівано вийшов туди, де стояли активісти. Люди кинулися до диригента і стали кричати йому: "Ганьба!", питати його, навіщо він підписав листа. Гергієв зупинився, зі злістю запитав, скільки нам платять, а потім кинув: "А не треба було людей спалювати живцем (в Одесі - прим. авт.)" Я намагався все це записати на телефон, але охоронець Гергієва змусив мене його опустити - якби я це не зробив, здавалось, він би розбив мобільний. Зараз я шкодую, що цього не сталося: вияви охоронець агресію, він опинився би за ґратами. У відповідь на моє запитання: "Що ви собі дозволяєте?", охоронець переможно склав губки бантиком і послав повітряний поцілунок, мовляв, "тобі пощастило, що ми в Америці знаходимося".

"Мало хто з видатних музикантів наважився підтримати Україну"

- Що можна протиставити впливу російських артистів?

- Серед відомих музикантів думка, що українці захищають свою країну, звучить дуже тихо, слабко. Можливо, дехто боїться за свою кар'єру або просто не хоче конфліктів. Але є й такі, хто відкрито підтримує Україну. Серед сміливців - скрипаль і диригент Гідон Кремер, який висловився чітко і зрозуміло стосовно путинського режиму, піаніст Андрій Гаврілов, який дуже категорично визначив своє ставлення.

- Чи існує запит на українських музикантів, співаків у світі?

- Є багато чудових українських виконавців, яких постійно запрошують грати у найкращих залах світу. Йдеться про їхню високу майстерність. Уваги до музикантів виключно через те, що вони українці, я не помічав. Але серед музикантів дійсно з'явилось зацікавлення українською культурою. І за допомогою мистецтва вони намагаються відображати своє ставлення до подій. Наприклад, російський композитор Володимир Ґенін, який живе у Німеччині, написав твір, присвячений Небесній сотні, а виконав його струнний квартет петербурзького скрипаля Михайла Нодельмана. Грузинська скрипалька Ліза Батіашвілі зіграла композицію композитора Ігоря Лободи, присвячений подіям в Україні. Я бачу, що з'являються концертні програми, які складаються з українських творів. Останнім часом я також відкрив для себе багато чудової української музику, намагаюся її більше грати, у мене є свої проекти.

"Американців більше цікавлять новини про Сирію чи Афганістан, ніж про Україну"

- У США пересічні громадяни розуміють, що відбувається на Донбасі?

- В Америці люди мало знають про війну між Росією та Україною. Минулого тижня я грав концерт, і до мене після виступу підійшла жінка. "О, це так жахливо, що відбувається у вашій країні... А ось моя подруга, росіянка із США, поїхала відпочивати до Криму", - радісно повідомила американка. Мене її слова обурили, я ледве стримався, щоб грубо не відповісти їй. Адже цей вчинок рівнозначний тому, якби хтось у 1939 році поїхав на відпочинок до окупованої гітлерівцями Варшави. Але, з іншого боку, я усвідомлюю, що жінка не знає й не розуміє, що дійсно відбувається в Україні.

- Ви берете участь у благодійних концертах для воїнів АТО?

- Так, я співпрацюю з багатьма нашими активістами в Америці. Організувати такі концерти досить складно, в першу чергу тому, що орендувати концертний зал коштує шалених грошей. Але різні люди і організації такі вечори влаштовують: у Нью-Йорку, у Бостоні, минулого тижня відбувся благодійний концерт у посольстві України у Вашингтоні. Усі гроші з того концерту пішли на купівлю спорядження для бійців, які знаходяться у Маріуполі. Ми також передавали кошти через людей, які летіли до Києва - там вони йшли до військового госпіталю і віддавали їх рідним поранених солдатів.

- Українці з діаспори постійно передають гроші для поранених і тих, хто на фронті...

- Так, але ми намагаємося запрошувати американців, тому що новини про Україну їм не такі цікаві, як сюжети, скажімо, про Сирію чи Афганістан. Моя ідея в тому, щоб привернути увагу заможних американців, влаштовувати концерти у гідному місці, грати хорошу музику, яка б торкала душу слухачів, і розповідати про війну на Донбасі.

"Я чекаю, коли "ДНР" і "ЛНР" визнають терористичними організаціями, а їх прихильники будуть відповідати перед законом"

- Піаністка Валентина Лисиця, що живе в США, підтримувала бойовиків "ДНР"-"ЛНР", і це призвело до того, що із нею розірвали контракт...

- Сталося не зовсім так. Ті висловлювання, які Лисиця писала на своїй сторінці у Тwitter, були дуже грубими, шовіністичними, навіть расистськими. І це перейшло всі межі. Люди поскаржилися, і оркестр Торонто сказав, що заплатить піаністці гонорар, але приїжджати і виступати їй не потрібно. На сцені її вирішили замінити канадським піаністом Стюартом Гудієром. На жаль, музикант погодився, не знаючи підґрунтя цієї ситуації, і фанати Валентини Лисиці завалили його брудом, написали багато образливих повідомлень. Після чого Гудієр також відмовився брати участь, а оркестр взагалі скасував концерт Рахманінова.

- У результаті Валентина Лисиця лише виграла - і грошей отримала, і з концертом в окупованому Донецьку після скандалу в Торонто виступила...

- Вона намагалась повернути ситуацію на свою користь, публічно розповіла, як їй "заткнули рота" і зробили жертвою страшного "канадського фашизму". Можливо, цим вона збільшила свою популярність. Але як усе це закінчиться в перспективі ... Мені здається, що це може зіграти з нею злий жарт: не факт, що після скандалу серйозні оркестри бажатимуть мати з нею справу. Адже всі зайшли до її Тwitter і побачили, що саме піаністка собі дозволяє писати. Не виключено, що згодом "ДНР" і міста Росії залишаться основними концертними майданчиками Лисиці.

- Отже, прихильність до терористичних організацій може попсувати кар′єру?

- Мені позиція Валентини Лисиці дійсно не зрозуміла, тому що вона родом з України, живе у США і поливає ці дві країни лайном. Але проблема тут не в Лисиці, а в тому, що "ДНР" і "ЛНР" досі не визнали терористичними організаціями. Я дуже чекаю, коли ці квазі-утворення отримають такий самий міжнародний статус, як Аль-Каїда. Тому що тоді їх прихильники будуть відповідати перед законом за підтримку тероризму. І, напевно, когось з артистів перестануть запрошувати через їх захоплення.

Друг-скрипаль пішов добровольцем захищати Батьківщину

- Серед ваших друзів-музикантів є ті, хто захищає сьогодні Україну?

- Так, серед моїх однокласників по київській "десятирічці" - спеціалізованій музичній школі. Наприклад, один із них, скрипаль, пішов на фронт добровольцем - ціле літо минулого року домагався, щоб його відправили на фронт й обурювався, що його не беруть. Згодом він таки опинився на передовій, а зараз уже повернувся після служби додому.

- Ви, музикант, як сприйняли те, що ваш колега взяв зброю до рук? Усе ж таки музика і війна - це різні стихії...

- Бувають часи, коли всі повинні захищати свою країну. У 1941 році мій дід, який був альтистом, пішов на фронт, воював... Я іноді відчуваю сором, що перебуваю в Америці у той час, як мої друзі, рідні, батьки в Україні. П'ю каву, а хтось на фронті ризикує життям... Але я намагаюсь бути корисним, допомагати. А якщо знадобиться, буду вчитись стріляти.

- Дідусь не єдиний, хто займався музикою у вашій родині?

- У мене досить велика музична родина. Батьки моєї мами усе життя працювали у Державному оркестрі України, бабуся - скрипалька, дідусь - альтист. Рідна сестра бабусі - піаністка, була професором у Гнесинці. У неї я жив, коли навчався в Москві, грав на її роялі, і вона стала моїм наставником у музиці й житті. І рідна сестра скрипалька, зараз живе і грає у Швейцарії. Дружина, до речі, теж музикант, але зараз вона здобула освіту мікробіолога й займається наукою.

- А як розвивається ваша музична кар′єра?

- Я закінчив докторантуру в Манхеттенській школі музики, написав дисертацію. Зараз у мене ступінь "доктор музичного мистецтва", яка дорівнює кандидатській в Україні. Але найважливіше, звісно, грати. Кілька днів тому я повернувся зі штату Вісконсін, де зіграв два концерти з оркестром.

"У США бізнесменам вигідно давати гроші на розвиток мистецтва - тоді вони платять менші податки"

- Популяризація класичної музики йде їй на користь?

- Говорячи про класичну музику і різні експерименти, не хочеться її занадто спрощувати. Ці твори живуть століттями, вони надихають покоління людей. На жаль, останнім часом до класичної музики використовується бізнес-підхід, який полягає в тому, щоб миттєво справити найбільш яскраве враження. Акцент робиться на зовнішні речі: наприклад, шалена швидкість і технічна досконалість виконання безвідмовно вражають середньостатистичного слухача. Але це знецінює витвори мистецтва. Так, технічний рівень виконавців виріс неймовірно у порівнянні з тим, яким він був навіть 40 років тому. Те, що раніше могли зіграти одиниці, сьогодні виконують учні 6-го класу музичної школи. Але тих, хто займається саме мистецтвом, стає все менше й менше.

- Чи популярна класична музика в США і в Європі?

- Що відрізняє Америку і Європу від України, це те, що концертні зали і оркестри є навіть у найменшому містечку рівня нашого райцентру. У США діє така система, що бізнесменам вигідно давати гроші на розвиток музики, музеїв - тоді їм доводиться менше платити податків. В Америці оркестри і концертні зали працюють за рахунок приватних фондів та спонсорів. А в СРСР усе трималося на державі, і коли вона наказала довго жити, то і театри позакривалися. А ще у США публіка привчена, що у них є концертний зал, куди можна піти і послухати живу класичну музику високого рівня, адже навіть до невеликих містечок запрошують хороші колективи на гастролі.