ТОП-5 технічних винаходів, які зробили харків’яни за 100 останніх років

Пропонуємо п'ять кращих, на наш погляд, проектів від столиці Слобожанщини.

Літак К-7

Ще до Другої світової війни на Харківському авіазаводі побудували багатоцільовий семимоторний літак-гігант, що став найбільшим у Радянському Союзі (розмах крила – 53 метри) й навіть отримав прізвисько "повітряний Держпром". Для його будівництва на ХАЗі довелося зводити більш місткий за наявні складальний цех.

Тодішній керівник конструкторського бюро Костянтин Калінін прагнув втілити у своєму дітищі принцип ідеального літака: "все у крилі". Скажімо, у пасажирському варіанті крило К-7 мало вмістити кабінки для людей, кают-компанію, буфет, радіорубку і кухню.

У серпні 1933 року К-7 вперше злетів на заводському аеродромі, але 21 листопада того ж року розбився під час випробовувань на найбільшу швидкість. 15 з 20 членів дослідницької команди загинули. Вцілілі стверджували, що причиною катастрофи стала вібрація, що заблокувала рулі висоти.

Побудований літак так і лишився єдиним. Спочатку будівництво нового К-7 перенесли у Воронеж (Росія), а потім взагалі відмовились від проекту. Сам Калінін був репресований і розстріляний наприкінці 1930-х.

За сценарієм історичного фільма "Дау", який знімали у Харкові, саме на К-7 головний герой прилітає з Москви. Кіношники навіть побудували макет літака-гіганта у натуральну величину. Насправді К-7 ніколи не літав у Москву, і розбився якраз перед першим запланованим польотом туди.

Танк Т-34

Найвідоміший танк Другої світової війни теж проектували й виготовляли в Харкові - ще перед війною. Для цього при паровозобудівному заводі (зараз – імені Малишева), що вже тоді випускав танки, створили потужне конструкторське бюро під керівництвом Михайла Кошкіна. У світі саме з'явились протитанкові гармати, що надто легко знищували попередні моделі радянських танків.

Перші два Т-34 збудували на початку 1940 року. Машини були добре броньовані й маневрені. В якості випробування обидві машини замаскували й відправили в "автопробіг" до Москви. Танки витримали і бездоріжжя (хоча один з них таки поламався під Бєлгородом і відстав "колеги"), і негоду, і сувору оцінку Сталіна, тож Т-34 рекомендували для виробництва.

На жаль, під час автопробігу на запалення легень захворів сам Кошкін. Він помер, так і не побачивши, як з конвейера сходять тисячі його машин.

З 1940 року заводи склепали майже 85 тисяч Т-34. Один з них встановлений на пл. Конституції у Харкові.

Гоночний автомобіль "Харків-6"

Так сталося, що в середині минулого століття у Харкові шаленими темпами розвивалося конструювання швидкісних автомобілів. Однією з гоночних машин, яка увійшла в історію українського автомобілебудування, став "Харків-6" конструкції Володимира Нікітіна. Як і інші свої автомобілі, Нікітін будував їх на базі Харківського автодорожного інституту.

Мрії Нікітіна стати льотчиком не збулися, тож після війни він зосередився на "польотах" землею. Його рекордний "Харків-6" (1951 року) об'єднав кузов власної конструкції та доведений до 200 кінських сил двигун від вітчизняної "Побєди" – на той час це був найпотужніший автомобільний двигун у СРСР.

За кермом машини Нікітін встановив вісім всесоюзних рекордів, половина з яких перевищила рекорди світу. Рекорд "Харкова" № 6 для кілометрової дистанції з ходу, встановлений 11 грудня 1953 року - 280 км/год, - вдалося перевищити лише десять років по тому ще одному харків'янину, ЕдуардуЛоренту.

Трактор Т-150К

Цей колісний апарат став свого часу найпопулярнішим серед аграріїв Радянського Союзу. Поля ним обробляли фактично всі колгоспи країни.

Створивши кілька експериментальних варіантів (зі здвоєними колесами, шести- і навіть восмиколісний), Харківський тракторний завод нарешті розпочав у січні 1973 року серійне виробництво Т-150К. Трактор отримав шарнірну раму (успадкував від не надто вдалого попередника), велику потужність двигуна (165 к. с.) і високу продуктивність будь-якої роботи. Власне, саме цей трактор довів, що може обробляти землю не гірше за гусеничних "братів".

ХТЗ досі продає такі машини – з різними двигунами й удосконаленими агрегатами. Однак ставлення сучасного аграрія до Т-150К далеко не однозначне, бо на ринку з'явились цікавіші іноземні аналоги.

Великий адронний колайдер

До створення "великого (бо довжина – 27 кілометрів) і жахливого (бо може призвести до кінця світу)" прискорювача часток доклали руки й харків’яни. Саме харківський Інститут монокристалів забезпечив колайдер спеціальними пластинами, які називають "очима" установки. Коли невидимі мікроскопічні частки контактують з харківським матеріалом, той починає світитись, і вчені радіють.

Причетні до Великого адронного колайдера і співробітники Харківського фізико-технічного інституту (ХФТІ), які мали досвід роботи з власними невеликими прискорювачами. Комп’ютери "фізтеху" отримували інформацію з ВАКу ще до того, як колайдер на кордоні Франції та Швейцарії таки спіймав свій "бозон Хігса".

І хоч насправді до створення Великого андронного колайдера причетні сотні тисяч учених з десятків інших країн, Харків може пишатись, що допоміг людству дізнатись, як виникав Всесвіт.