Штепа: Екстрасенси говорили мені, що я стану президентом України в 2017 році

31 жовтня прокуратура передала обвинувальний акт у Червонозаводський райсуд Харкова. Жінку обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що спричинило загибель людей) і ч. 1 ст. 258-3 (створення терористичної групи чи організації) Кримінального кодексу України.

Якщо по-простому, то слідство впевнене, що Штепа закликала до зміни кордонів України, сприяла проведенню псевдореферендуму про відділення Донецької області від України та створювала умови для діяльності терористичних груп і організацій.

Інтерв'ю записувалося у Харківському слідчому ізоляторі, в якому на час розгляду справи в суді утримується обвинувачена. У кабінеті начальника установи, де відбувалася розмова, були присутні два співробітники пенітенціарної системи.

Штепа висловила свій погляд на події весни 2014 року на Донбасі, поділилася враженнями від камери в СІЗО і відкрила секрет, що в 2017 році планує стати президентом України.

СЛОВ'ЯНСЬК У КВІТНІ-ЛИПНІ 2014 РОКУ

- Нелю Ігорівно, чому все почалося саме зі Слов'янська?

- Я гадаю, що це все було сплановано з Києва. Взагалі, чому це все почалося в Києві в 2013 році? Коли я була в полоні, мені розповідали, що були наші олігархи незадоволені діяльністю Януковича. Євромайдан, який був у Києві, був майданом, створеним олігархами, щоб змістити президента, який, на їхню думку, перейшов якусь межу. Війна олігархів з президентом. Вони виграли цю війну. Потім самі олігархи не поділили чогось один із одним і кожен став у своїй вотчині, у своєму місті, організовувати бандформування, щоб захистити свої фінанси, те, що у них є.

Київ намагався до нас запустити "Правий сектор", але у них не вийшло. Потім, як мені пояснив Володимир Павленко, він працівник СБУ, був після Пономарьова "народним мером", він був раніше моїм заступником із соціальних питань. Він казав, що кияни зрозуміли, що в Донецьк вони не зайдуть, і тому вони організовують бандформування. Яценюк, Турчинов, Ірина Геращенко - це маленька банда олігархів, які створили своє бандформування під керівництвом Стрєлкова (керівник слов'янського бандформування, громадянин Росії Ігор Гіркін, - ред.). Вони запустили його в місто Слов'янськ, бо це крайня західна точка Донецької області.

- Розкажіть про настрої у Слов'янську в квітні минулого року. Чи були готові виходити на вулицю люди, чи ситуація була інспірована ззовні?

- Ні про яку війну ніхто навіть не думав. Це як зараз у Києві думають, що на Донбасі щось відбувається, а їх не зачепить. Так точно ми думали, що зараз розберуться, є ж якась держбезпека. Ніхто не розраховував на якісь військові дії. Підтримувати ніхто нікого не збирався. Взагалі ніхто нікого.

Реально все, що там обросло людьми, воно приросло людьми з Харкова, людьми з Києва, з Сум, із Черкас. Мене, наприклад, охороняли вісім охоронців, по два охоронці щодня. Один охоронець був із Харкова, один був із Чугуєва, один був із Сум, один із Полтави, два з Києва. Тобто це були найманці, їх найняли.

Але ситуація нагніталася. Нас викликав спочатку Шишацький (до 2 березня 2014 року керівник Донецької облдержадміністрації Андрій Шишацький, - ред.), попереджав, що може залетіти "Правий сектор", буде гвалтувати дітей, жінок. Прямо так і говорив на нараді. Ми сміялися. Ніхто не вірив, що взагалі щось може бути.

Вони (бойовики, - ред.) сподівалися до останнього, що я їх все-таки підтримаю. До мене зверталися перший і другий заступники керівника СБУ Донецької області і попросили підтримати цих бойовиків. Особисто мені передзвонювали і просили підтримати.

- Спочатку склалося враження, що ви підтримуєте, але потім у чомусь змінилася ситуація. Що сталося?

- 12 квітня було захоплення Слов'янська, це була субота. У моїх друзів був день народження в Святогірську. Ми завжди, коли кудись їдемо, попереджаємо. Я попередила Таруту (з 2 березня 2014 року керівник Донецької облдержадміністрації Сергій Тарута, - ред.) і поїхала до Святогірська. Вже в Святогірську він мене набрав і сказав, що критична ситуація, що захопили будівлю міліції озброєні люди. До нього надійшли відомості, що 278 працівників міліції захоплені. Через 40 хвилин я вже була там. Я була там 20 хвилин. Скрізь навколо будівлі міліції були озброєні люди, до зубів озброєні, в масках.

Мені одразу сказав Тарута, що це засланці Києва. Те ж саме сказав Пожидаєв (у квітні 2014 року начальник Донецького облуправління міліції Костянтин Пожидаєв, - ред.).

- Ви казали, що за 10 днів до відомих подій відправляли телефонограму керівництву держави і попереджали про ситуацію. Що саме ви вказували?

- Почали з'являтися якісь формування, нібито "казаки". Я написала в міліцію, написала в СБУ, що прошу розібратися. Мій телефон є у кожного мешканця Слов'янська. Мені телефонували і говорили, що якісь люди, якісь машини заїхали, київські номери. Всі чекали "Правий сектор". Дзвонять і кажуть: "Нелю Ігорівно, заїхало чотири київські машини, заїхали з Рівного машини". Нагніталася обстановка. Я один лист у Службу безпеки: прошу розібратися. Я відправила 12 телефонограм і президенту, і в ООН, і в ОБСЄ, і Наливайченку, і в Кабмін, і Яценюку, і Турчинову.

- Яка була реакція?

- Від Яценюка через два дні прийшов лист. "Прошу розібратися із заявником і доповісти, у чому проблема". Тобто йому було все одно, що це був крик допомоги, ніхто навіть не цікавився, потрібна чи не потрібна допомога. Просто він мені ж написав, що я повинна із собою розібратися, дізнатися і йому доповісти.

Я йому повторно пишу телефонограму про те, що не треба мені із собою розбиратися, що у нас складна ситуація, що ми побоюємося, щоб усе не перекинулося з Донецька на Слов'янськ.

Про моє передчуття, про те, що може статися, легенди ходять. У мене якась чуйка, я відчувала якесь нещастя, скрізь просила. У мене з 1 по 12 квітня близько 30 листів у СБУ і в міліцію. І мені відповідали, що ситуація під контролем, що все нормально, все добре. Але вони знали. СБУ і міліція готували цей захід разом із киянами, тому я їм була просто зайва.

- Для чого ці заходи потрібні були СБУ?

- Для того, щоб погасити ситуацію, яка була в Донецьку. У Донецьку був хороший кістяк людей, які ненавиділи цю владу, яка прийшла. Щоб у Слов'янську посилити рух, підтягнути до них максимальну кількість людей з усіх міст, найняти якихось найманців дійсно з Росії. У нас було три людини з російським акцентом. Решта всі наші були.

- Коли з'явився Гіркін, чи справляв він враження самостійного гравця в цьому заході, чи він був керований?

- Я тільки потім зрозуміла, хто такий Гіркін. Я взагалі з ним ніколи не спілкувалася. Мене попросив Тарута провести переговори, щоб відпустили міліціонерів. Я запитувала, хто у них головний. До мене підійшов міцний чоловік у масці і сказав, що він головний. Я говорила, що ми готові піти на будь-які поступки, готові зробити все, що вони хочуть, щоб відпустили міліціонерів. Там я бачила, стояв якийсь міцний чоловік, він постійно розмовляв з кимось по телефону.

- Тобто спочатку переговори Гіркін не вів?

- Взагалі ні. Він стояв осторонь. Я бачила, що до нього підходив цей міцний. Начальник міліції Белянін (керівник Слов'янського міськвідділу міліції Володимир Белянін, - ред.) був із ними. Белянін там постійно чай-каву пив разом зі Стрєлковим, Пономарьовим, з цими усіма. Він знає всіх.

- Як ви можете охарактеризувати Гіркіна, яке враження він справляв?

- Він стояв мовчки. Я лише бачила, що у нього руді вуса. Я тільки потім дізналася, що цей рудий - це Стрєлков. Він просто стояв. По-моєму, він був один, з ким там радилися. Спочатку до нього підходили, потім до мене підходили.

- Тобто все-таки він керував ситуацією?

- Швидше за все, так.

- Якщо, за вашими словами, всіма процесами керувала СБУ, як вийшло, що на місці керував процесами громадянин Росії Гіркін?

- Якщо ви захочете зробити якийсь злочин, ви його будете робити самі чи ви наймете людей, фахівців, які це зроблять? Гіркін, мені здається, за гроші зробить усе. Він добре спрацював у Криму, я так зрозуміла. Його найняли. Якщо ви хочете підставити Росію, то ви, звичайно, поставите туди росіян. Скажіть, якщо Росія вирішила ці всі справи зробити, невже вони поставлять свого, росіянина? Будуть вони себе підставляти таким чином? Звичайно, були найняті три особи росіян, які там організували весь  цей рух.

У нас будівлю виконкому охороняли. Було 38 чоловік. З них було 29 харків'ян. Я знаю Костю на прізвисько "Великий", а сам низенького зросту, він у вас тут у Харкові в якійсь компанії працював електронщиком.

- Було Ваше інтерв'ю російському телеканалу "Лайфньюз" 22 квітня. Вас представляли як "жіноче обличчя ополчення". При цьому на Вашому робочому столі в кабінеті був прапор Росії. Як так сталося? Ви ставили його туди?

- Ні, звичайно. Ні в якому разі! 13 квітня ще не захопили будівлю виконкому. Я була в церкві на площі. Дивлюся, висить прапор "ДНР" чи, може, російський прапор. Там у цей день чергував з позавідомчої охорони хлопець. Я прибігла до нього, він запитав, що робити. Я йому кажу, давай швидко поміняємо прапори. Ми з ним удвох залізли наверх, зняли цей прапор, напевно, російський, "ДНР" ще не було, і вішаємо прапор України. Це моя позиція.

- Інтерв'ю було постановочне?

- Звичайно! Більше того, вони мене там і відлупцювали. Коли ви таке бачили, щоб я в такому стані, у спортивному костюмі... Вони мене притягли, дали все, що потрібно говорити.

- Як відбувся ваш арешт бойовиками?

- Я подзвонила своїм дітям і сказала, щоб вони збирали речі та їхали. А сама поїхала в Маріуполь до родичів. Мені передзвонили і сказали, що якщо я зараз не приїду до Слов'янська, мої діти будуть розстріляні. Я приїхала в Слов'янськ. Вони мені сказали, що їм потрібно тільки, щоб я написала заяву на звільнення. Я запитала, якщо я напишу заяву на звільнення, чи відпустять моїх дітей. "Так, відпустимо". У виконкомі мені каже Пономарьов (я так зрозуміла, що там сидів ще й Стрєлков): "Питання одне, ти будеш з нами працювати?". Я кажу: "Ні, я з вами працювати не буду". А вже були загиблі.

Пономарьов сказав писати заяву на звільнення. Цей вийшов. Я кажу, диктуйте, я напишу. Він не знає, як, але диктує. Я там таку фігню написала. Йому віддаю, він приходить - і як вдарить мене в спину. Каже: пиши, як треба. Ну, я знову таке написала. В цілому, як він диктував, так я і писала. Віддала. Пішов. І я чую, як каже цей російський голос: "Заарештовувати її, з неї діла не буде. Вона нам тільки нашкодить".

- Якого числа Ви перестали бути мером Слов'янська?

- З 17 квітня я була в полоні. Який я мер?

- Чи були депутати Слов'янської міськради, які однозначно підтримали і стали на бік бойовиків?

- Соціалісти просили і клопотали перед Пономарьовим (перший "народний мер" Слов'янська В'ячеслав Пономарьов, - ред.), я особисто це чула, щоб мене розстріляли. І вони зараз у місті Слов'янську. І комуністи підтримали. Але їх було чоловік 12. З 48 осіб Партії регіонів ніхто не підтримав. 12 осіб - це соціалісти, комуністи.

- Як ви гадаєте, чому стало можливим 5 липня визволення міста?

- Як мені сказав Павленко, йшли переговори Стрєлкова з Турчиновим та Іриною Геращенко про те, що їм дадуть можливість вивезти всю техніку, вивезти людей повністю всіх. Колона, як мені розповідав Павленко, була 8 кілометрів, виїхало 4000 осіб, вивезли зброю. Їхали вони 4,5 години. Ще по дорозі вони заїхали в Дружківку і Костянтинівку і пограбували 2 супермаркети. Мені сказав Павленко, що 4 липня буде звільнений Слов'янськ. Я чекала, що вони виїдуть, бо у них вже була "робота" в Донецьку. Була домовленість із Геращенко, останній зідзвон був 3 липня.

- Вихід бойовиків зі Слов'янська був результатом домовленостей між владою і бандформуваннями?

- Вони просто просунулися на схід. Моє завдання було в перший день не пролити кров. І я все зробила. Влада повинна була прийти після захоплення з суботи на неділю (на 13 квітня 2014 року, - ред.) і цю банду, там чоловік сто-двісті тільки було, просто знищити. Вона була ще нечисленна.

- Але не знищили. Чому?

- Тому що це їхня банда.

- Що було після звільнення міста?

- Я одразу повідомила, що будівля виконкому замінована. І вони, правда, пішли це все розмінували. Я почала дзвонити начальнику міліції, начальнику СБУ, всім нашим. Кажу: "Хлопці, там банда пішла, банда з Києва. Це Геращенко, Яценюк, Турчинов. Може, Порошенко не знає, треба йому терміново доповісти". Вони сміялися. Сказали: "Нелю, твоя справа зараз ховатися. Якщо ти будеш лізти, на тебе все спихнуть. З усіма мерами домовилися. З тобою домовляться". Ніхто не захотів мене чути.

Був Костянтин (не змогла згадати прізвище, - ред.), він батальйоном керував в Артемівську. Я його знаю, у мене був його телефон. Я його набрала і сказала, що хочу все комусь розповісти. Я просто не знала, що на той момент він уже був правою рукою Турчинова і Яценюка. А я йому розповідаю все про Турчинова та Яценюка, все про Геращенко.

Приїхали за мною люди в Красний Лиман, і ми приїхали з ними до Харкова. Я розповідала про переговори з Гіркіним. Приїхав якийсь генерал. Він сказав мені працювати, що претензій до мене ні в кого немає. А я кажу: "Ну як працювати? Це Іуди".

Ось побачите, роки через 2 вони всі будуть названі кривавими правителями. Ви мене зустрінете через два роки. Мені давно казали, що я в 2017 році буду президентом України та об'єднаю Україну. Мені багато хто говорив: і екстрасенси, і ясновидці ще з дитинства.

- Як відбувся ваш арешт у Харкові?

- Я приїхала в СБУ до 12 липня. Мене на 5 днів закрили в готелі, боялися взагалі. До мене прийшли і сказали, якщо зараз ми не домовляємося, то мені пред'являть сепаратизм.

- Про що пропонували домовитися?

- Щоб я мовчала. Взагалі, щоб я нічого не говорила.

ХАРКІВСЬКЕ СІЗО: КАМЕРА І СПІВКАМЕРНИЦІ

- Як зараз Ви оцінюєте своє становище?

- Я залишилася чесна. Я VIP-політичний в'язень. Мені всі казали, потерпи, все устаканиться. Але я єдиний мер, хто говорив.

- Які у Вас умови тримання?

- Як у всіх. У камері три особи. Камера маленька - 3 на 6 метрів.

- Хто Ваші співкамерники?

- Вони не засуджені. Це дві дівчинки. І одна, і друга дівчинка судяться. Одна сидить уже 5,5 років. Ніяк не може довести, що вона невинна. Друга сидить вже 1,5 роки. Їх звинувачують у вбивстві. Я читала їхні справи. В однієї якісь "мажори" вбили людину, у якої вона знімала квартиру. І щоб "мажорів" не посадити, на неї хочуть спихнути цю справу.

- Як Ви проводите вільний час? Ви читаєте книжки?

- Звичайно, читаю. Все, що є, все читаю. Я люблю Булгакова. Кілька разів Біблію перечитала. Я раніше читала Біблію, але якось по-іншому. Написано "треба пробачати". Я пробачаю Яценюка, Турчинова. Я щодня молюся за Яценюка, Турчинова, Порошенка, молюся, щоб з їхніх душ вийшов Сатана і увійшов Бог. У них у душі Сатана, якщо вони готові вбивати людей, готові давати гроші на війну. Не платити за війну - і війни не буде.

Однозначно, ви мені можете сказати, що є росіяни. Якщо раніше була війна олігархів з президентом, то сьогодні війна олігархів з олігархами. Якісь олігархи з Донбасу втекли до Росії. Кого вони будуть там наймати? Вони будуть там наймати росіян. Сьогодні є і росіяни, і зброя російська, і сьогодні є техніка, але це справа рук тих, які втекли. Це не самої Росії.

- Так це справа рук СБУ чи олігархів, які втекли до Росії?

- У Слов'янську - це справа СБУ і міліції. Це їхніх рук справа. Те, що сьогодні діється в Донецьку, я так розумію, що ті, які були в Донецьку до в'їзду слов'янських бандформувань, це були люди олігархів. Зараз там війна одного бандформування з іншим. Бандформування, яке заїхало зі Слов'янська, - це київське, а там ще бандформування, яке з Москви підтримується. Ось і війна йде.

- Подейкують, що у Вас особливі умови утримання, що Вам дозволили мати собачку. Чи це правда?

- Хочу собачку, домовтеся, щоб мені дали собачку. Ні, собачки немає. Це неправда. У корпусі є кішечки. Я їх там іноді, коли йду на прогулянку, намагаюся підгодовувати. Це все, що я можу мати з живності.

- Хто Вас підтримує, коли Ви перебуваєте в СІЗО?

- Все місто. У мене буває в день приходить 10-15 посилок. Було таке, що в день було 18 посилок.

- А з людей, яких знають всі?

- Олексій Миколайович Азаров підтримує. Мене дуже підтримує Нестор Шуфрич. Я йому дуже вдячна. Він кілька разів відправляв листи на мою адресу. Мене підтримують всі депутати від Партії регіонів з міста Слов'янська.

- З ким Ви спілкуєтеся по телефону або листуєтеся?

- Я не засуджена. Засудженим дозволяється телефон. У нас не те, що він не дозволений, у нас, кажуть, навіть стоять глушилки. Так що навіть якщо б і дозволили, просто ти ним не скористаєшся. Листування теж категорично заборонене незасудженим. Тому що у своєму листуванні нібито можна вплинути на слідство. Зустріч із родичами категорично заборонена. З родичами і близькими я можу бачитися тільки на суді.

ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

- Що Ви очікуєте від суду?

- Я просто хочу побачити, як суд хоча б нашкрябає на той термін, який я тут відсиджу. Я впевнена, що до квітня закінчиться слухання моїх свідків, і я буду без будь-якого терміну. Більше того, я подала позов на СБУ і прокуратуру. По 10 тис. дол. за кожен день перебування з бюджету прокуратури та СБУ. Це виходить велика сума. 13 вересня 1 рік і 2 місяці, як я тут сиджу. Якщо людина незаслужено сидить у в'язниці, їй повинні з бюджету країни заплатити по 5 тис. дол., якщо людина політик - їй повинні заплатити 10 тис. дол. Якщо це віп-політичний в'язень, то по 10 тис. дол. з тих організацій, які винні. Ми позов подали на минулому засіданні суду. Я написала, щоб усі ці гроші перерахували на рахунок Слов'янської міської ради на капітальний ремонт доріг, шкіл, садочків. Я сиджу вже тут 410 днів. Це виходить 4,1 млн дол. повинні заплатити з бюджету СБУ і 4,1 млн дол. повинні заплатити з бюджету обласної прокуратури.

- Які у Вас плани на майбутнє?

- Я впевнена, що в 2016 році все зміниться. Я вийду, повернуся до Слов'янська, максимально все буду робити, щоб у Слов'янську все було добре.

- Ви говорили, що в київському банку у Вас є компромат на керівництво країни. Що це за компромат?

- Я його передала в ОБСЄ та ООН. Це переговори Яценюка, Турчинова і Геращенко. Це диск записаний. Павленко у мене залишав у камері, я ж у полоні була. У мене сейф був.

- Чому Павленко міг залишати у Вас документи, і вони були в безпеці, притому, що ви були в полоні?

- У мене сейф був. Десь тиждень у мене були ці документи, він у мене залишав. Ключі були у нього. Потім він забрав у мене цей сейф і поставив його у себе в кабінеті. Я коли виходила, коли тікала, я забрала всі ці документи. Я знала, що вони там лежать.

- Як у нього опинилися ці записи?

- У нього все це трималося, в СБУ нічого не трималося. Вони тримали компромат. Вони готувалися, якщо вони не дадуть виїхати нормально зі Слов'янська, Павленко повинен був все це забрати, він не забрав. Це все я забрала. Павленко просив, щоб я це передала. Я не слухала ці записи. Але мій перший заступник чув, він мені розповідав, про що там. Там усі переговори. Розмовляють Турчинов із Гіркіним. Турчинов каже: "Ми тобі пришлемо свою людину". Гіркін відповідає: "Яку свою людину?". Відповідь: "Губарєва". Гіркін запитує: "А що, вона вже наша?". Турчинов відповідає : "Так, вже наша". Губарєв і Стрєлков - це зараз одне обличчя, це обличчя нашого уряду.

- Чому більшість мерів Донбасу не під слідством?

- Нема за що людей навіть посадити. Вони господарники. Я взагалі не відповідала за безпеку країни. Моя справа, щоб вода не текла, щоб каналізація не текла, щоб газ, світло були. Ми не відповідали за безпеку. За безпеку міст відповідали міліція, СБУ, прокуратура. Крапка! А не один мер. І мені нічого причепити. Вони сказали: ми вас не чіпаємо, ви невинні і ви нас не чіпаєте. Всі мовчать.

Я знаю, що Перебийноса (мер Красного Лиману Леонід Перебийніс, - ред.) били в Києві, і він сказав, так. Він же теж знає, Перебийніс, що це київська хунта прийшла до нас у місто Слов'янськ. Просто вони прийшли не в особі "Правого сектора", вони прийшли в особі росіян. Я не хочу з ними працювати. Повірте, всім іншим буде соромно, що вони з ними домовилися. А мені не соромно.

Я єдиний мер Донбасу, хто розмовляв українською мовою. Мене так ненавиділи губернатори, ми в такій війні були з Шишацьким. Я єдиний мер, хто вів апаратну нараду українською мовою. Потім мене викликав Шишацький і сказав: "За одну ногу візьму, за іншу розірву". Я єдиний мер, який їздив на парад вишиванок три роки поспіль. Я єдиний мер, який намагався це робити, але чомусь я єдиний мер, який сидить. Я за Україну. Їм це не вигідно. Сьогодні це війна олігархів.

Більше новин про політику в Харкові читайте на Depo.Харків