Російський імперський настрій не дасть закінчити війну, – волонтер Роман Донік

Харківський бізнесмен Роман Донік - один з найвідоміших українських волонтерів. Був учасником Євромайдану – як харківського, так і київського. Від анексії Криму почав волонтерську роботу. Долучався до боротьби з нелегальними перевезенням товарів на окуповану територію Донбасу через лінію розмежування, ввійшовши до складу мобільної групи з боротьби з контрабандою.

Донік досі активно переймається проблемами українських бійців, і не лише матеріальними. Бере участь в організаційній роботі: під час запису інтерв’ю він був на військовому полігоні "Десна", де допомагав створювати підготовчі курси для кулеметників, тому спілкувалися з волонтером телефоном.

Роман розповів Depo.Харків, хто найбільше гальмує реформування української армії, як вона змінилася за два роки та чому волонтерство вийшло з моди. А також назвав умови, за яких держава буде у безпеці.

Волонтерство

- Яку роль зараз відіграють волонтери, вона змінилася за два роки?

Практично така ж, як і була. Тільки тоді бійцям треба було все, а зараз не все. Є маса статей, недофінансованих Міністерством оборони, тому, як і раніше, потрібна допомога.

- Возите бійцям все, що просять?

Звичайно. Хоча схема роботи трохи змінилася. Раніше були чіткі пріоритети: ми намагалися не спілкуватися з офіцерами, у виняткових випадках іноді спілкувалися з командирами рот і комбригами. Тому що на початку війни офіцери, командири рот і батальйонів говорили, що допомога не потрібна, у них все добре, і чим вище звання, тим краще у них були справи. А насправді у солдатів була повна дупа.

Зараз ми змінили підхід, намагаємося працювати з командирами бригад. Це вже не ті люди, які були спочатку, призначені нові - ті, хто виріс за ці два роки. Вони пройшли війну, розуміють ситуацію і знають потреби бригад. Працюємо, звичайно, і з солдатами, але лише з тими, яких добре знаємо - вони не вкрадуть і не відправлять додому. На жаль, бувають випадки, коли думають: "Мені б ще пару комплектів форми, в одному буду на риболовлю ходити, а в іншому - дах будинку ремонтувати". У цілому намагаємося не дублювати ті речі, які забезпечує Міністерство оборони.

- Люди так само охоче допомагають армії?

Напевно, не дуже коректно використовувати слово "охоче", тому що багато хто охоче допоміг би, якби мав таку можливість. Війна б'є в першу чергу по мирному населенню, у якого накопичується фінансова втома через інфляцію, зростання цін, спад економіки. Все це відбивається на допомозі армії, яка розвивалася хвилеподібно: спочатку деякі просто боялися або не знали, як допомогти, потім був сплеск патріотизму, волонтерити і допомагати стало модно, зараз - спад.

Люди реагують на кров і жахи, тоді вони співчувають. Зараз все відносно тихо, тим більше в Міністерстві оборони неодноразово заявляли, що в армії взагалі все є, ось народ і заспокоївся.

- Зараз ви збираєте гроші на щось конкретне, адресно?

Так. Всі потреби неможливо закрити. Ми намагаємося дізнатися, що треба і де треба – логічніше допомагати там, де найпотрібніше. Зараз багато зусиль витрачаємо, щоб забезпечити побут, нормальні умови. Тому що озброєння і одяг в основному є, а можливості помитися і випрати - немає.

Мобілізація

- Як ви думаєте, чи потрібна нова хвиля мобілізації?

Думаю, вона потрібна, щоб замінити тих, хто демобілізувався. Хоча певний відсоток тих, хто воював, після демобілізації повертаються на контрактну службу, деяких привертає підвищена зарплатня, хтось не може знайти роботу або не знаходить себе в мирному житті. Але потрібен час, щоб подумати, дозріти для контракту. На це зазвичай потрібно два-три місяці. А минулого року хвилі мобілізації йшли з дуже коротким інтервалом, буквально в місяць.

- Чи призивають одних і тих же людей під час різних хвиль мобілізації?

Ні, такого немає. Деякі повертаються і воюють не за контрактом, але це добровольці. Я не знаю, скільки таких. Але не буває такого, щоб після демобілізації ту ж саму людину знову призивали.

- У нову хвилю мобілізації призвуть людей, які не мають ніякого відношення до війни, і їх знов будуть вчити?

У будь-якому випадку, навчатимуть усіх. Зараз система така: якщо чоловік колись служив в радянській або української армії, у нього є військова спеціальність, його все одно два або три місяці будуть навчати в "учебці".

Якщо чоловік демобілізувався і потім прийшов служити за контрактом, його все одно будуть вчити – саме тому, що він буде робити. Він має оволодіти конкретною спеціальністю, в залежності від того, в яку військову частину він потрапив. Не буває такого, щоб одразу після підписання контракту чоловік йшов воювати. Всі проходять через учебку, тільки строки перебування там різні.

- Виходить, вам доведеться забезпечувати нових бійців, якщо буде ще одне хвиля мобілізації?

Не факт. Ми не забезпечуємо всіх, кого мобілізували, а тільки тих, у кого немає можливості зробити це самостійно через певні обставини. Є низка підрозділів на передньому краї, в тому числі в районі Донецького аеропорту - у них просто немає можливості виїхати, тому зараз, в першу чергу, допомагаємо їм. Або комусь потрібна змінна форма, у кого комплект тільки один, і щоб його випрати, треба у щось переодягнутися.

Законодавство, ОБСЄ та НАТО

- Президент України Петро Порошенко 27 травня ввів в дію стратегічний оборонний бюлетень і заявив, що цей документ є дуже важливим для реформування армії та стане важливим кроком на шляху до стандартів НАТО. На вашу думку, реформи повинні йти зверху чи знизу, скільки нам ще йти до стандартів НАТО?

Стандартів НАТО як збірки правил не існує, немає такого – створили низку стандартів, і всі починають їх виконувати. Є стандарти, які допускаються у блоці НАТО. У нас вже є речі, які робляться за натівськими стандартами.

Скільки нам йти - складно сказати. Будь-яке реформування має йти згори, тому що нормативні документи, що діють і нині, створювалися ще за часів Радянського Союзу. Коли говорили, що щось міняють, там просто змінювали дату, і все. А самі нормативи залишилися тими самими. Щоб щось змінювати, треба працювати на законодавчому рівні, реформи буксують, тому що у Верховній Раді "мишей не ловлять". Там навіть не розглядають закони, які їм не вигідні або не цікаві.

- Що потрібно зробити, щоб ухвалювалися потрібні закони?

По-хорошому, дві третини нинішніх народних депутатів треба повісити на ліхтарях, щоб інші боялися. Або, як мінімум, міцно побити, посадити з конфіскацією майна. Щоб вони зрозуміли, що вони прийшли в парламент не заробляти, а ухвалювати закони.

- Чи є реальним такий сценарій?

Не думаю. Проблема в тому, що люди обирають цих депутатів - Ляшка, Тимошенко, тих же "регіоналів". Хто буде протестувати? Ситуація в Україні після Майдану складалася б по-іншому, якби не вдарила Росія, спочатку забравши Крим, потім - Донбас.

- І що тепер - країна загрузне в болоті?

Ні, все потихеньку рухається, просто не так швидко, як хотілося б. Тоді був революційний етап - швидкий і радикальний, а зараз - еволюційний.

- Раніше чути було розмови про те, що люди повернуться з фронту та зі зброєю в руках знесуть нинішню владу.

Ніхто нічого не знесе. Багато з добровольців, зокрема й представники радикальних течій, вже повернулися з фронту, і нічого не сталося. А переважна більшість солдатів - звичайні законослухняні громадяни. У них є дисципліна, вони підкоряються наказам. Нічого подібного не відбудеться, як би комусь цього не хотілося.

Добровольчих батальйонів як таких вже давно немає, частина їх увійшла до складу Збройних сил України, частина - в Національну гвардію. Вони були легалізовані таким чином. Є батальйони "Донбас", "Айдар", але це вже зовсім інший формат.

- Чи потрібно Україні вступати в НАТО?

Так, це дасть захищеність. У нас зараз, за великим рахунком, немає затятих союзників і помічників, ми воюємо самі. НАТО захищає членів Альянсу. Поки Україна зберігає позаблоковий статус, вона в небезпеці.

- Нещодавно "нормандська четвірка" домовилася, що на Донбасі буде розгорнута поліцейська місія ОБСЄ. Чи відомі вам подробиці, як це буде реалізовано?

У мене немає такої інформації. Я не зовсім розумію механізм - як це буде відбуватися. І, до того ж, я не дуже розумію, навіщо взагалі поліцейська місія ОБСЄ на лінії розмежування. Якби вона була на російсько-українському кордоні, тоді це інша справа. Як тільки кордон буде під нашим контролем, ми за короткий час вирішимо проблему з тимчасово окупованими територіями.

Зрозуміло, що є певні міжнародні домовленості, і розмежовувати доведеться. Але я вважаю, не варто цього робити, не треба визнавати їх стороною конфлікту.

- Ви маєте на увазі жителів Донбасу?

Не зовсім. Жителі Донбасу теж якоюсь мірою заручники. Хоча, звичайно, частина їх - "притрушені" на всю голову, але вони, як правило, не воюють. Воюють росіяни і купка місцевих відморозків.

- І саме цю купку відморозків не варто визнавати стороною конфлікту?

Так.

- Як ви ставитеся до виборів на Донбасі?

Я буду до них добре ставитися, якщо буде перекритий кордон, на цю територію увійдуть Збройні сили України, Національна гвардія, відпрацює СБУ.

- З вашої точки зору, наскільки ймовірним є те, що ці умови будуть виконані?

Думаю, так і буде, це питання часу. Рано чи пізно ми повернемо контроль над цією територією. Але коли це станеться, сказати не можу, прогнози - справа невдячна.

Заморожений конфлікт

- Дехто говорить, що Донбас вже перетворився на друге Придністров'я. Як ви вважаєте, це так?

Мені складно сказати. Процес закінчується, коли досягнута певна мета. В даному випадку ні одна, ні друга, ні третя сторона не досягнула своїх цілей. Мені здається, спроби підбивати якісь підсумки, поки процес не завершений, - це помилка.

- Тим не менше, зараз конфлікт в якійсь мірі є замороженим. Як ви вважаєте, це добре чи погано для України?

Звичайно, добре. У нас є час, постійно йде підготовка до великої війни.

- Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков 26 травня заявив, що Кремль готовий підтримати намір Порошенко повернути Донбас. Як ви думаєте, це порожні слова, чи ознака того, що ситуація зміниться?

Не думаю, що ця заява щось змінить. У Кремлі ж ніколи не говорили, що Донбас не належить Україні. Це тимчасово окупований регіон, який перебуває під контролем бойовиків. Це наша територія, але зараз, образно кажучи, її захопили ординці. Росія ніколи не виступала проти повернення Донбасу Україні, вона заявляла, що їй не подобається щось конкретне на Донбасі, була стурбована чимось, якимись процесами, що відбуваються там. Але на цю частину нашої території Росія ніколи публічно не зазіхала.

- Тобто ця заява не стане кроком до того, щоб Росія повернула кордон під контроль України?

Це може бути що завгодно: як кроком до повернення контролю над кордоном, так і початком загострення ситуації. Досвід двох років говорить, що можна очікувати будь-якого варіанту розвитку подій – навіть того, що завтра з'являться російські танки. Слова, сказані російською стороною, як правило, не виправдовують покладених на них сподівань.

- Останнім часом на фронті загострення. Як ви думаєте, чим воно викликано? Воно пов'язане з самітом G7?

Звичайно. Росія відпустила Савченко - виконала частину Мінських домовленостей. Україна, стріляючи у відповідь бойовикам, буде порушувати Мінські угоди. Вони виконують, а ми порушуємо - для них все добре.

Крім того, посилення обстрілів за часом збіглося з іспитами в російських артилерійських училищах. Вони люблять обкатувати своїх військових спеців у нас на фронті, так що загострення може бути пов'язане і з цим.

- Як ви вважаєте, чи вплине на настрій бійців, які перебувають на фронті, повернення Надії Савченко в Україну?

Думаю, якось принципово не вплине. По-перше, не у всіх є інформація про те, що вона повернулася, особливо у тих, хто на передовій. Ті, хто знає, звичайно, радіють. Повернення полонених - це завжди добре.

Але я не вважаю обмін Савченко якимось переламним моментом. Вона - одна з багатьох полонених. Безумовно, вона проявила неабияку стійкість і героїзм. Але треба працювати над тим, щоб повернулися всі українські полонені і політв'язні, зокрема Сенцов і Кольченко.

- За якими ознаками ви б для себе визначили, що настала перемога або кінець війни - коли Україна поверне свою територію, чи можливі інші варіанти?

Система, яка зараз існує в Росії, не дасть закінчити війну. Поки не будуть зруйновані імперські настрої в РФ, зазіхання в наш бік все одно будуть проявлятися так чи інакше, тому що там не сприймають Україну як самостійний суб'єкт міжнародного права. Тільки після руйнування російської імперської системи Україна буде в безпеці.

- Як змінилася за ці два роки Україна?

Вона є, і це найголовніше. України могло би не бути.