У "Надії" Колі допомагають, чим можуть. Волонтер організації "Вихід є! Психологічна допомога" Олег Колотій цілеспрямовано вже багато місяців робить хлопцю профілактичний масаж, розробляючи спину.
У самої Вікторії зі здоров'ям теж не все гаразд – кілька років відновлювалася після інсульту. Двоюрідний брат жінки загинув у Донецьку. Працював у міліції, кажуть – вбили в упор свої ж, коли прийшли бойовики.
Переселенка розуміє, що війна швидше за все, триватиме довше, ніж зможуть працювати житлові модулі у харківському містечку, бо контейнери, у яких вони живуть, уже починають потроху протікати. А за рік завершиться офіційний термін експлуатації модулів. І ніхто не знає, що буде потім. Іншого соціального житла в Харківській області немає, а квартиру знімати надто дорого.
"Якби я хоча б знала, що у мене у Пісках дім цілий, це би хоч якось підбадьорювало. Я би знала, куди повертатися. Але вертатися нема куди, і усвідомлювати це ще болючіше. Згадую інколи і розумію, як нам добре було. Краще би ми там на самому хлібі жили, аби тільки без війни", – важко зітхає Вікторія.