Кернес в суді показав Авакову

Геннадій Кернес у черговий раз нагадав інженера з анекдоту, який, потрапивши після смерті в пекло, почав упорядковувати під себе пенітенціарну систему обителі для грішників.

Вчорашнє, чергове і далеко не останнє засідання Київського райсуду Полтави виявилося певною мірою знаковим. Не тому, що в цей день справу мали намір розглядати по суті, а тому, що Кернес нарешті виклав на сукно покерного столу головний свій, крапчастий з усіх боків і навіть з торців, козирний туз - залучення міністра внутрішніх справи Арсена Авакова до процесу в якості свідка . З цього клопотання стартувала нова віха в судочинстві у справі одіозного харківського мера. Арсен Аваков і раніше не сходив з вуст Кернеса - із завзятістю, гідною кращого застосування, Геннадій Адольфович повторював знову і знову, що Аваков доклав руку до всіх життєвих і правових колізій, що відбуваються з ним, Кернесом, в останні роки. Однак якщо досі це залишалося політичною риторикою, то тепер у Арсена Борисовича є всі шанси бути легітимним в правовій площині на правах причетного. Іншими словами - якщо раніше ім'ям міністра чинний мер просто забивав ефір, впроваджуючи у свідомість глядачів "аксіому" про "вуха Авакова, які стирчать звідусіль, де тільки могла ступати нога Кернеса", то зараз - якщо, звичайно, захист, зможе домогтися появи прізвища міністра в певному процесуальному статусі у матеріалах справи - Кернес має всі шанси розповідати, що свідком у його справі виступає головний заангажований фігурант, зацікавлений в упередженому рішенні.

Воістину єзуїтський хід, ця заява захисту Кернеса є натуральною пасткою для міністра внутрішніх справ. Її мета - щільно пов'язати дане судочинство з ім'ям Авакова, зробити в свідомості виборця безпосередню в'язку "Авакова - суд над Кернесом", а далі медійними зусиллями створити образ причетності Арсена Борисовича до процесу. І неважливо, в якій конотації і якому статусі він там фігуруватиме - середньостатистичний виборець Кернеса, той самий його ядерний електорат, який вихований на мантрах "Парк Горького", "набережні, лавки, клумби" та іншої сакральної тотеми, цілком собі монохромний , щоб влити його в парадигму "ворог мого друга - мій ворог".

Арсен Борисович може відмовитися і продовжувати писати в фейсбуці викривальні статуси про те, що не сяде за один стіл і навіть по різні його боку "з наперсточником і злодієм" - цю риторику ми чуємо ось уже півтора року в абсолютно рівній і незмінній динаміці. Здавалося б, з крісла силового міністра Аваков міг би зробити набагато більше, щоб його заклятий друг (в офіційній версії - сепаратист і злочинець) Кернес сьорбнув правосуддя трохи більше, ніж раніше, але - очевидно - здавалося. На цій відмові мер благополучно і очікувано сформує тезу про те, що Аваков, мовляв, манкірує нормами справедливого судового процесу і гарантованих правами підозрюваного на повноцінний захист. Що - в логіці розпилення меседжу мера - говорить про його, Авакова, упередженість і його ж особистих рахунках до опонента. Те ж саме стосується і шістнадцяти прокурорів, яких Кернес хоче бачити оптом: може, процедура і не передбачає таких оглядин, але сам факт відмови ще довго буде представлятися спікерами Кернеса як свідчення нецивілізованості і ангажованості суду. Ну і привід викотити черговий десяток клопотань ніколи не завадить.

Арсен Борисович може погодитися, і тоді злочастний полтавський суд захлесне ціла лавина цих самих клопотань, пов'язаних з необхідністю залучати все нових і нових свідків, яких виявиться чимало у зв'язку з його вагомим соціально-політичним статусом. Крім того, персона Авакова на суді над Кернесом створить колосальну медійну активність, а це неминуче веде до затягування процесу - то пресу будуть виводити із зали суду, то вводити, то який-небудь грифон дасть по мікрофону журналісту, то Бистриченко не витримає і затягне під стінами суду свою одвічну пісню, то каналізація, знаєте, прорве, не витримавши гніву активістів. І весь цей час Геннадій Адольфович буде повторювати і повторювати на камери ім'я Авакова, все більш асоціюючи його з судом над собою.

А тим часом, суд оголосив перерву до 19 жовтня. Суддя Антонов - увага, чорний ящик - заявив, що, можливо, буде у відрядженні. 19 жовтня - це понеділок, і якщо додати в прогнози крапельку конспірології, то можна припустити, що відрядження триватиме весь робочий тиждень, який, як відомо, вінчає неділю - 25 жовтня. Та-рам-пам-пам, як там поживають ваші надії, адепти швидкого правосуддя, за допомогою яких ви планували не допустити Кернеса до виборів?

Кернес сказав усе, що хотів, єдиною фразою: "я хотів би, щоб Аваков став тут ...". У ній укладено демон стратегії, яку Геннадій Адольфович втілюватиме в найближчі місяці по відношенню до старого товариша. Майстер плетіння мережі, Кернес не піде на дно один, за мить до цього він міцно обійме Авакова, і зараз численними месседжами він дає це ясно зрозуміти. Вже зараз очевидно, що полтавський процес не вплине на хід виборів. Сьогоднішня гра працює на середньострокову перспективу. Незважаючи на результати мерських виборів, в осяжному майбутньому настане той момент, коли Кернесу доведеться торгуватися. А торгуватися, як відомо, вигідніше за все з позиції сили, і притоплений міністр внутрішніх справ, по вуха замазаний своєю медійною активністю - кращий бонус для переговорів, який міг би бажати собі Кернес. Тому він і хоче, щоб "Аваков встав тут", поруч, і оцінив свої перспективи - і суд, яки й прогавили до виборів, і іміджевий туман, який нагнітається Кернесом , каламутний і плямує благородний міліцейський погон, і нездатність судової системи, плоть від плоті Портнова, струсити з себе юридичні чари захисту мера. Щоб він встав тут і зрозумів, що і разом неможливо, і нарізно Кернес не погодиться.

А пенсіонерки на лавочках у парку Горького тим часом обговорюють "несправедливе судилище, яке Аваков затіяв з помсти і взагалі". Пенсіонерки, той найядерніший і електорат Кернеса, який забезпечує високу явку на вибори.