Чому священики їдуть на фронт

Пішов на фронт замість сина

"Мій син-студент, йому 22 роки, потайки двічі спробував піти в армію – спочатку до ВСУ, потім до Нацгвардії, але його не взяли за станом здоров'я. Однак повинен же хтось від нашого роду захищати країну. Тому, коли наш правлячий архієрей Харківський і Богодухівський Митрофан сказав, що від єпархії хтось повинен їхати на фронт, я зголосився", - розповідає 48-річний харків'янин отець Геннадій Рохманійко із храму Іоанна Богослова Української Православної Церкви Київського патріархату, який зараз перебуває в зоні АТО в якості військового священика.

На фото: отець Геннадій з бійцями свого підрозділу

48-річний отець Максим Стрихар, настоятель парафії Святого Юрія Переможця Української Автокефальної Православної церкви, от-от одягне форму військового священика. Вперше про службу капеланом він подумав рік тому. Тоді отець Максим відвідував Центральний військовий шпиталь у Києві – сповідував і причащав бійців. У лютому з волонтерами почав їздити на передову в Луганську і в Донецьку області. "Йшли туди, де бійцям було найважче – там якраз перебували хлопці, які нещодавно вийшли з донецького аеропорту. Військові на передовій особливо потребують допомоги, і церква повинна бути першою, хто їх підтримує. До того ж, перебуваючи на фронті, мені легше зрозуміти людину, те, через що вона пройшла", - пояснює отець Максим.

На фото: отець Максим на фронті

У цьому році Українська Православна церква Київського патріархату разом із Генштабом створила пілотний проект: посилає на службу до зони АТО капеланів, перевірених, які мають пастирський досвід. Перша ротація була в серпні, зараз закінчується друга і в жовтні розпочнеться третя. Військові священики перебувають на фронті 30 діб, потім три місяці відпочинку – і знову повертаються на передову. "Із початку військових дій у "волонтерському форматі" брав участь майже кожен священик. А після систематизації було 3 хвилі. Під час першої на фронт поїхали 36 осіб, другої – 75 чоловік, і в жовтні, під час третьої, очікується 72 людини. У цілому близько 200 священиків за 3 місяці", - повідомило Depo.Харків Синодальне управління військового духовенства УПЦ КП.

На фото: Синодальне цправління військового духовенства УПЦ КП

Урятував бійця від самогубства

Зараз отець Геннадій Рохманійко перебуває в Пісках у 93-ій бригаді – до цього підрозділу він потрапив рік тому, коли відвідував військових разом із волонтерами. І саме сюди він попросився знову, коли рушив на фронт уже в якості капелана. "Я служив у радянській армії. А тим, хто має такий досвід перебування у збройних силах, легше знаходитися на фронті", - пояснює священик.

У перший день перебування на фронті капелан не встиг навіть розібрати речей, як доля привела до нього бійця, який потребував допомоги. "Вранці, на початку сьомої години, я вийшов умитися, роздивлявся все навкруги… До мене підійшов боєць, прочитав нашивку "військовий священик" і каже: "А можна з вами поговорити? Мене переслідують думки про самогубство". З'ясувалося, що досвідчений вояк, який уже пройшов горнило, якось під час обстрілів злякався і залишив свої позиції. І це його дуже гнітило. А лукавий же ловить людину на самому слабкому. Я провів півдня з цим хлопчиною: довго з ним розмовляв, він сповідався мені. Моя служба почалася з того, що я працював не стільки як священик, як психолог. І коли воїн відбув на позиції, я подумав, що заради одного цього бійця варто було їхати сюди. Це був знак", – пригадує отець Геннадій.

Найбільше воїнам болить, що вони змушені вбивати, зазначає отець Максим, розмірковують, чи не є це порушенням заповіді. "Тут потрібен дуже тонкий підхід до людей, аби не викривити заповіді. І водночас, щоб іще більшої травми не завдати, щоб воїн відчув, що є Божа ласка, що він не відкинутий церквою. Треба надати людині змогу жити далі", - каже майбутній капелан. До того ж є чимало бійців із застарілими душевними травмами ще з часів афганської війни, які служили льотчиками та бомбардували села, корегували вогонь по аулах, де були лише жінки й діти. І вони не мають спокою ще з тих часів, а тут нові переживання додались.

Бійці "Правого сектору" тримали Великий піст на передовій

Рівень воцерковлення бійців дуже низький – чимало таких, які жодного разу не сповідалися й не причащалися, лише колись у дитинстві були хрещені, зазначають священики. До того ж військові не звикли бачити, щоб капелан ішов до них, каже отець Максим. "Приїжджаємо на передову, кажемо, що завтра будемо служити літургію, якщо є бажання, приходьте сповідатися. Є відкриті люди, які відразу підходять. І є такі, що спочатку приглядаються, що за священик. Потім хтось у чергу стає, із часом усі починають відкриватися", - говорить отець Максим.

Але на війні немає місця атеїзму, і згодом молитися починають навіть запеклі скептики. І до сповіді бійці з передової йдуть охоче: бо вдень тихо, а вночі тривають реальні перестрілки, розповідає отець Геннадій. "У нас обладнана капличка, і бійці відвідують її, якщо в них виникає потреба поспілкуватися із священиком. А коли приходить час причастя, підходять усі – і римо-католики, і греко-католики, і протестанти – я приймаю усіх, і вони причащаються святими дарами", - мовить харківський священик.

Є на передовій і такі бійці, що навіть тримають піст. Хоча взагалі під час військових дій людей звільняють від церковних обмежень у їжі. "Але у Пісках воїни із "Правого Сектору" і Дніпро-1 тримали Великий піст, хоча знаходились у нелюдських умовах. Ці хлопці були із Західної України, вони дома тримали піст, тому для них це було природно", - розповів отець Максим.

На передовій люди взагалі вражають силою духу, наголошує киянин. "Там те саме, що було колись на Майдані, – справжня християнська атмосфера. На жаль, зараз, під час перемир'я, примусової мобілізації бойовий дух падає, і з'являються деякі проблеми", - із прикрістю зазначає отець Максим.

На фото: отець Максим

Священик ділить побут із солдатами та готує їм їжу

Побут священика на фронті – точнісінько такий самий, як і у звичайних бійців, розповідає отець Геннадій. "Я живу так, як пересічний солдат. В офіцерів є певні преференції, а я мешкаю разом із бійцями, сплю в підвалі. Єдине, що я взяв на себе – обов'язок готувати їжу. Бо воїни цілу ніч чергують, уранці лягають спати, а я їм варю, наприклад, борщ. І хлопці прокидаються, а все гаряче стоїть на столі! Не знаю, наскільки це все у мене виходить, але тарілки завжди порожні", - сміється військовий священик.

На фронті отець Геннадій багато фотографує. На його світлинах не лише захисники, а й будинки, травмовані війною, із дірявими зіницями замість вікон. Поля із соняшниками, які скосили рясні обстріли. Одне діло, спостерігати за війною по телевізору чи читати про неї у газетах, але зовсім інша справа – бачити все на власні очі. "Піски зруйновані вщент, жодного цілого будинку. Це фантастична, але абсолютно реальна картина, яка справляє дуже гнітюче враження на людину. А бійці перебувають тут щодня", - ділиться враженнями отець Геннадій.

На фото: отець Максим із військовими

Аби якось відволіктися від щоденних обстрілів, воїни то кошеня пригріють, то цуцика підберуть. І навіть тримають імпровізоване домашнє господарство. "Коти, собаки бігають, в одному із підрозділів коза живе – молочко дає. Курочка свіжі яйця несе. Є у нас навіть такі індивідууми, які завели свиней. От свинка Фрося живе – прикольна така! І коли її вигулює господар – це справжнє шоу! Бійці фотографують її, сміються. Вони збирають для неї кропивку, якщо є можливість, купують маленькій свинці молока. Я думаю, що Фрося – це майбутня шинка, хоча, хто його знає", - жартує отець Геннадій.

Військові священики можуть увійти до штатних підрозділів ЗСУ

Зараз у зоні АТО перебуває 107 капеланів, із них 1 від УПЦ МП, повідомив кореспонденту Depo.Харків прес-секретар Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов.

Буває, що в кожному батальйоні є капелани. "У Луганській області я частіше зустрічав священиків від УПЦ КП, у Донецькій – від УГКЦ", - зазначив прес-офіцер сектору "М" Дмитро Горбунов.

"Згідно положенню, у зону АТО ми повинні направляти священиків після узгодження із міжконфесійної радою. Наразі така робота налагоджена з УПЦ КП і з УГКЦ, які мають усі домовленості з Генеральним штабом. Більше того, зараз готується положення, щоб військові священики увійшли до складу штатних підрозділів ЗСУ", - розповів директор департаменту соціальної та гуманітарної політики Міноборони полковник Валентин Федічев.