Текст: Олександра Новосел
Що боронив козацький "будинок пристарілих" на землях "міста Змія"
Наступним пунктом подорожі Depo.Мандрівник після відвідин Ізюма та найвищої точки Харківщини – гори Кременець, став один із наймальовничіших куточків області – Зміївщина.
Це справжня Мекка для любителів тихого відпочинку на природі та мальовничих пейзажів. І знайти цей "райський куточок" можна лише за годину їзди автомобілем від Харкова.
Дістатися до Зміїва можна й громадським транспортом. Від станції "Харків-Левада" курсують електрички, вартість проїзду в один бік складає приблизно 10 грн. Або можна поїхати автобусом від автостанції №3. Вартість автобусного квитка в один бік складає приблизно 20 грн.
Місце, де час зупиняє рух
Першою нашою зупинкою на Зміївщині стало одне з найкрасивіших місць Харківщини – Національний природний парк "Гомільшанскі ліси". Це – заповідна територія, вхід до неї коштує 10 гривень за добу. Однак зайти до парку безкоштовно також дуже й дуже можливо.

Для того, щоб дістатися до парку із Зміїва, варто проїхати 15 хвилин на автобусі до селища Задонецьке і вже звідси пішки пройти до заповідника. Зазначимо, що це лише один з оптимальних варіантів маршруту, адже територія парку досить велика і межує одразу з декількома населеними пунктами.
Хоча природоохоронною територією парк став відносно недавно, у 2010 році, ще у XVIII столітті тут була "Заповідна корабельна роща", яку пов'язують з іменем російського царя Петра І.

Сам парк розташований у долині річок Сіверський Донець і Гомольша. Окрім чаруючої природної краси, ця місцина може похвалитися неабиякою флорою та фауною: на території парку нараховують до 1000 видів рослин, серед них 23 занесені до Червоної книги України. До наших часів збереглося близько 500 га дубового лісу віком 130–150 років, близько 30 га – віком 170–180 років з величезними, кремезними дубами, зустрічаються окремі 200–300-річні дуби. Є й один з найстаріших дубів України, якому, як вважають учені, майже 600 років. Також у парку мешкають до сотні різних видів хребетних тварин, із яких 24 види занесені до Червоної книги України.
На території парку збереглося чимало пам'яток археології, а особливу цінність серед них становить Великогомільшанське городище, обнесене земляним валом з курганним могильником, яке налічує понад 1000 курганів та інших пам'яток скіфського часу VI–IІI тис. до н. е.

У цій тихій місцині час наче завмирає, втрачає свою значимість. І хоча зараз на території "Гомільшанскіх лісів" з'явилося чимало готелів, кемпінгів та баз відпочинку, для любителів загубитися серед тиші природи також залишилися затишні куточки. Так, звернувши з основної протоптаної стежки, ми натрапили на… хатинку на дереві. Та неабияку, а навіть із механічним підйомником. Власника цього лісового дива, на жаль, ми не зустріли, але здивувалися таки добряче.
А для тих, хто обирає більш цивілізований та культурний відпочинок, у парку організували етнографічні та екологічні екскурсійні маршрути. Вартість квитка для дорослого складає 25 грн, для дитини – 15 грн.
Де Микита Кожум'яка бився зі Змієм
Продовжуємо прогулянку чималою територією парку і, перевівши подих, підіймаємося на одну з найкрасивіших "високих" точок Харківщини – Козачу гору. Розташована вона на березі річки Сіверський Донець і вид із вершини гори, як і вид із гори Кременець, вважається одним із найкрасивіших у регіоні.

Це місце здавна було одним із найулюбленіших не лише в туристів, але й у художників. Скажімо, сюди декілька років поспіль приїздив відомий український художник Сергій Васильківський. І саме тут, на Козачій горі, у 1890 році він написав картину з аналогічною назвою.
Ця мальовнича місцина оповита чималою кількістю легенд. Наприклад, місцеві вважають, що саме на Козачій горі відбувся бій Микити Кожем'яки зі Змієм. Сам же Змій жив або тут, або на сусідній горі, що на під'їзді до Коробового хутора (нині – село Коропове) з боку Зміїва, перед мостом через Сіверський Донець, яка так і зветься – Змієва гора. Туди на пожертву Змієві приводили дівчат, яких чудовисько погане відносило в Тьмутаракань. Чи просто на місці їло, зараз вже не розберешся. Але зазначимо, що легенда ця, ймовірно, з'явилася внаслідок численних татарських набігів на Зміїв і сусідні населені пункти в XVII столітті.
Де козаки зустрічали старість
В цих же краях, у селі Коропове, у 1648 році був заснований Свято-Миколаївський козачий монастир, свого роду будинок для пристарілих козаків, тут втомлені постійними війнами старі запорожці доживали свої дні. Окрім того, монастир виконував і оборонну функцію, адже через Коробові Хутори проходив торговий шлях, який козаки охороняли. У 1788 році монастир був зруйнований російським військом через непідкорення "царським указам". До наших днів збереглися лише руїни колишньої споруди.

У наш час у Коробових хуторах також проводять чимало тематичних свят та фестивалів. Тут обов'язково зустрічають Масляну та пускають річкою вінки на свято Івана Купала.
Місто з найсмачнішим борщем в Україні
Нагулявшись заповідною територією, повертаємося до Змієва. Це одне з найстаріших міст Слобожанщини – датою його заснування вважають 1640 рік. А от щодо походження назви міста, то тут історики та краєзнавці висувають аж п'ять різних версій. Серед них навіть є й така, що місто завдячує своєю назвою тому ж таки Змієві, який мешкав у густих лісах поруч. Але більш вірогідною і менш фантастичною все ж таки є версія про те, що назва походить від так званих"Змієвих валів" – залишків стародавніх оборонних споруд, створених до Київської Русі й призначених, ймовірно, для захисту від набігів степових кочівників.

У Змієві йдемо дивитися на церкву, яка б могла бути одною з найстаріших на Харківщині, – Свято-Троїцький храм на вул. Сизранцева, 26. Перші згадки про нього датують приблизно 1657 роком, незадовго після заснування самого міста. Тоді на території Змієва була збудована оборонна фортеця, яка захищала від набігів татар. Храм проіснував до 1930-х століття. Радянська влада зруйнувала усі п'ять церков у місті. Відновлювати святиню почали на початку двотисячних.
Любителям історичних цінностей варто відвідати Зміївський краєзнавчий музей, адже цей край зберігає багато археологічних пам'яток минулих поселень. Розташований музей на площі Соборній, 6. А для любителів справжньої української їжі місто підготувало ще одну цікавинку – щорічний фестиваль борщу. Свято проводять у жовтні. До Змієва приїздять кулінари з усієї України, аби почастувати усіх бажаючих легендарною українською стравою. Разом з борщем ще й сальце з пампушками може перепасти. А, може, й щось міцніше.
Неподалік Змієва у селі Мохнач можна знайти Суворівське джерело. За народними переказами, вода з нього зцілила вояків полководця Олександра Суворова, від чого і пішла назва. Цілюща та вода, чи ні, кожен може перевірити на власному досвіді. Depo.Мандівник перевіряти цілющі властивості джерела не став, але бажаючих зануритися у холодні води таки побачив.

Любителям науки варто завітати до Інституту дослідження іоносфери, який розташований поблизу Змієва. Ця установа відома не лише в Україні, але й далеко за її межами, а розташовані на її території прилади є унікальними, адже у світі їх нараховується всього одинадцять.

А ми тим часом вирушаємо в наступний пункт нашої подорожі – до міста військових та художників – Чугуєва.
В матеріалі використані світлини з відкритих джерел.